В розділі матеріялів: 237 161-180
Сторінки: « 1 2 ... 7 8 9 10 11 12 »
Зійшлися буки в братньому аркані, Плаксива скрипка танула між гір, Листків осінніх барви полум'яні Статечний дуб вергав, немов факір...
Приходь до мене, ну хоча б у снах!.. Я так боюся звикнути до тиші... Бринить-бринить натягнута струна, Намокла гілка листячко колише.
Налиті сонцем пагорби зелені Сотають пряжу з променів тонку, Тендітні верби, наче наречені, Полощуть пасма в чистому ставку...
О, як мені гірчать твої слова І посмішка твоя, мов вишня п'яна!.. Пожухлим листям вкрилася трава, В садах зомлілих рудокоса панна...
Мов доторкнувшись таїнства причастя, Розвію попіл сумніву й тривог. Босоніж по хмаринах мого щастя- Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
Хіба ж я винна, що любов гірка, Що поряд почуваємось чужими? Така вже доля, пане мій, така: Нас часто зводять у житті не з тими.
Де, поховавшись від чужих очей, Гриби шапкаті зиркають з-під листу. Де водограй посріблений тече, В траві згубивши ноту променисту...
Так ніжно хризантемиться в саду- На ліжник трав хурделить пелюстками. Між днів осінніх затишок пряду, ТеплО спиваю спраглими ковтками.
В порожнє небо дихають сади Зів'ялим листям,памороззю,цвіллю... Не йди до мене,осене,не йди, Не потурай моєму божевіллю!..
Ах, ці коси каштаново-русі! Ця хода величава й легка! На розшитому сонцем обрусі Зупинилась засмагла рука.
Проведи мене з літечка в осінь Під шовковий мінор яворів... Оксамитовий лист у волоссі, Мов метелик крихкий догорів.
Колись усе повториться на світі: Зими буденні і святкові дні, Весняні ранки, сонцем обігріті Липневі ночі, теплі і хмільні...
Обіднє сонце міряє калюжі- Яскраві зблиски поглядом ловлю. О, як пасує осені байдужість- Як хризантемам холод кришталю...
Коли печаль нефритових очей,
Яка ж вона непрохана-печаль...
Коли поснуть розніжені левкої
ID
