Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...

Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав,
І ласим не був на чуже, бо свого мав доволі.
Чому ж тебе вкотре спіткала нещадна біда,
Весна опинилась в тенетах чужої сваволі?

Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір, 
Молись!

Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій?

Тримайся за небо, 
за нитку ворсистої пряжі,
за промені перші -
тонкі наконечники стріл!..

Птахо моя різдвяна,
Спогаде світлий мій!
В сивих, як дим, туманах
Снить заметільний рій...

Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!

Давай розмалюємо білим
Пожухлий пейзаж у дворі,
Мов дрібок легких налетіло -
Пухнастий танцюючий рій!..

Те саме Різдво. 
І вечеря, і люди -
близькі, найрідніші! 
І бабина хата.
Збираємось вкотре, 
та бабці не буде...
Вливаюсь в обійми 
родинного свята...