А тепер затамуй подих, будь чуйним і лагідним, і терплячим...будь ласка.
Вона якась дивакувата – казали сусіди і соромились йти до мене попити кави, бо не знали про що зі мною можна вести бесіду. Смішні вони – казала я Ігореві, хіба не зрозуміло, що я Боже Вільна. Він тоді починав мене лоскотати, аби не говорила дурниці. Ми оце нещодавно, як переїхали до міста – ще й року нема. Та вже звикла до міської буденності. Вона знаєш, нічим не відрізняється від сільської, принаймні моя. Так само насолоджується на городі грою з землею. Отак розпушує дбайливо грунт, формує ямки, ярочки… сіє, саджає, поливає, сапає… Так виростають справжні домашні овочі та фрукти. Ще якби кури сусідки Марії не паслись…
Але з цією передмовою я забула з чого почала. Тож знову доведеться починати зпочатку.
Хоч перший розділ не дуже цікавий, тому можеш спробувати не читати його, я дозволяю, прочитаєш його згодом. В такому випадку відкривай Книгу на надцятій сторінці і починай насолоджуватися Осінню, саме тою, яку ти вже багато разів перечитував…
Кажуть, що філософів розуміють після смерті. Тож якщо Ти читаєш цей твір то я вже воскресла. А ще кажуть, що автобіографічні твори пишуть у великій славі, саме тому я собі її придумала. Знаєш він не хоче мене відпускати назавжди, але дозволяє кожного ранку та вечора літати. Так і не збагнув, що мій ранок триває аж до вечора, а вечір - до світання. Саме тоді я одягаю свою улюблену сукню – зорю і йду гуляти небом залита червоним мереживом шаленої ночі :)
Катруся була із заможної родини. Батьки створили їй всі умови для хорошого життя та навчання. Навіть віддали її в приватну школу, щоб покращити навчання. Але дівчинка любила звичайну школу і звичайних вчителів та дітей. Та батьки казали, що вони краще знають, що їй треба, вони хочуть, щоб донька виросла розумною, а все інше їх не хвилювало. А бодай би хоч раз спитали, чого насправді хочуть зелені оченята, що їм бракує, що їх приваблює. Вони хочуть прогулянок у парку, біля річки, чи в бабусі в селі, де таке хороше господарство, а ще їм бракує розуміння найрідніших людей, які одного разу спитають: «чого ти Катрусю хочеш»?
Олексій був дуже неслухняним хлопчиком. В батьків не було часу, для його виховання. Таких, як він, виховувала вулиця і погані приятелі. Ранні випивки та цигарки нічого доброго, для хлопця в майбутньому створити не могли. Батьки жили роботою, а син ріс в недоброму колі друзів. Маленькі ручки, які ще декілька років назад складували картонні кубики, зараз перебирають гроші в чужих кишенях. В зелених очах не росла надія на здобуття хорошої освіти, натомість зростала жадібність до грошей, цигарок, пива.
Так трепетно і ніжно торкнулися долоні моїми вустами і поміж пальців долями-життями потекла жага. Стриманість шептала косами-словами , відвертості скотилась по щоках сльоза. Я твої очі мию поцілунком і гублюсь у просторі небес…
