Сік зі слова висмокчеш соломкою, Випрасуєш правду перед тим, Як мені всміхнутися до болю, Чи встромити в небо білий дим.
Вичавивши з часу перевтому, Із водою вихлюпнеш дитя, З вікон світу побудуєш грати, В жменю серця зловиш майбуття.
Щоб такою бути неповторною, Не такою, як усі довкола, Кинеш в небо чарів каменюкою, Щоб пішли по плесу теплі кола...
Гола, ти гойдаєшся по всесвіту Голосом гортаючи себе… Ти очима, повними полонами Синю фарбу випила з небес.
|