|
|
В розділі матеріялів: 1515
Показано матеріялів: 1241-1260 |
Сторінки: « 1 2 ... 61 62 63 64 65 ... 75 76 » |
Живи як усі. Розучися у хмарах блукати,
Крила мрій непокірні віддай без вагань у ломбард,
А серця режим із ”vivace” зміни в ”moderato”
І талант закопай, мовби отчі клейноди бастард. Пресвітле чоло, ніби Звіра знаменням пекельним,
Затавруй своїй Музі нехитрим значком ”Copy write”, -
З купюр зеленавих Мамона моргне хитро, шельма,
Наче кажучи: ”Буде все в тебе ”the best” і ”all right””.
|
Неможу зрозуміть
чому
Я ангела шукаю і
ніяк не знайду
Я знаю до мене
він прийде
Лиш коли смерть
мене забере
Пригорне до тіла,
укриє мене
У лоб поцілує, і
в рай забере
Ангельський подих
над моїм лицем
Вологих губ дотик
мене не спасе
Навколо душі,
пітьми силует
Сумний погляд
смерті, мене обгорне
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Плід Ірина
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
PIrYa
|
Дата: 28.07.2009
|
|
Душа неприкаяна ходить по Раї,
У вічнім Раю вона раю шукає,
Згорьовано сльози ковтає гарячі:
Вона у раю, але Раю не бачить! Молитву свою надсилає до Бога,
А та зависа, не знаходить дороги.
Слова замерзають в прозорі градини,
Що впавши із неба, шмагають по спині.
|
|
Побачивши тебе у перше,
Собі сказала: «Будеш мій!!!»
З тобою було, як найкраще,
Та пізно зрозуміла, що ти чужий…
В коханні я не зізнавалась,
Та бачивши тебе із нею -
В мені неначе, щось мінялось.
Я шкодувала за тобою:
Що не зі мною ти в ночі гуляєш,
Що не говориш ніжних слів,
Що не мене так кохаєш,
І не приносиш мені квітів.
Неначе було все, а може – не було,
Нажаль ще й досі я не розумію.
Що зіпсувати мене змусило?
Твою й мою історію…
|
Навіщо? А тому….
Навіщо лелеці крила?
Навіщо людині слова?
Чому не відпустила?
Чому? Чому не змогла?
Бо крила – лелеки життя;
Слова – то людські почуття;
Чому ж не відпустила?
Тому, що надія жива!
Чому ти на світі існуєш?
Чому, те що є - не цінуєш?
Навіщо її ти цілуєш?
Якщо ти її ігноруєш.
Існуєш – щоб жити на землі;
Не цінував, і не цінуєш і досі;
Цілунку причина - у її красі,
А решта, всього лиш дурниці.
Навіщо сонце весною?
Навіщо причарував її собою?
Чому не даєш їй спокою?
Чому й досі вважаєш своєю?
Сонце весною, бо вона щаслива,
Вона на світі така єдина;
Так, вона і досі наївна і мила,
Та від тепер - вона не буде твоя!!!
|
|
С тобой впервые повстречаясь
Себе сказала: «ты будешь мой»
В тебе души своей не чаясь
Не сразу поняла я, что ты Чужой
Тебе в любви не объяснялась
Но видев тебя с другой
Во мне что то менялось
Жалела я что не со мной
Что не со мной гуляешь ночью
Не говоришь мне нежных слов
Что не любил меня ты страстью
И не дарил ты мне цветов
И вроде было все и не было
И до сих пор я не пойму
Что разорвать меня заставило
Нашу с тобой игру….
|
| сторінка: Плід Ірина
| АВТОР ТВОРУ:
PIrYa
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
PIrYa
|
Дата: 08.06.2009
|
|
Ірина Плід, народилася 29.06.1959р. у м. Грем'ячинськ Пермської області (СССР). Зараз проживаю у м. Львів.
|
|
Він буде поруч
Живеш, працюєш, надбаєш.
Будуєш дім, ночей недосипаєш.
Встаєш коли ще півні не співали.
Для дітей, аби вони все мали.
А час іде, він не питає
Він все вперед щосили підганяє.
І ще недавно зовсім молодий,
А вже тепер видніє волос сивий.
На вигляд ще доволі мужній,
Та вже не здужаєш, вже не настільки сильний.
Сидиш у хаті, внуків виглядаєш.
Як помогти їм думаєш, гадаєш.
Здавалося б на старість літ що треба,
Сиди та горобців лічи край неба.
Та ні, на місці зовсім не сидиться.
Адже у чомусь ще годиться.
Підтримка і опора вірна,
Порада і розмова щира.
Він батько і дідусь, він друг.
Завжди й усюди оберігав нас від недуг.
Та раптом все, його нема.
Неначе рухнула уся опора.
Яке ж тепер буде життя?
Мені ж нічого не було треба.
Аби лише мене він зустрічав.
Веселий, радісний, здоровий.
Щоби до себе пригортав,
Щоб просто - був живий.
І я не хочу розуміти, що його нема.
Тепер перед очима лише чорна земля.
А згодом буде гранітна стіна.
Він був, а тепер його нема!!!!!!!!
Та поки я жива, поки серце болить,
Він буде поруч, Він буде жить!!!
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
