Я забуваю все на світі На своїй не чужій землі Я прокидаюсь в полі квітів І п'ю з небес блакить води На мить я закриваю очі І бачу лиш твою красу Зберу з полів росу ранкову Тобі в долонях принесу Тримаю сонце у руках Та не пече воно, Хоча й таке гаряче Нехай вони мене пробачать За те, що сильно так тебе люблю Й зовсім не бачу світ, Проте живу якось... Молюся Богу і не плачу, А сміюсь неправді в слід!
Ви розмістили твір у категорії "Бажаєте мати інтерактивну сторінку?". Тож якщо бажаєте мати сторінку - опублікуйте свою біографічну довідку, а на мою поштову адресу (за бажанням) вишліть фото
Пробачте мене за відвертісь! Самі коменти просили Кидається в очі одразу ось цей рядок "На своїй не чужій землі" як ніби протилежна перефразованість Шевченка Тараса... Гуляє ритміка - то не добре... Спробуйте трохи ще попрацювати над ним... Без образ, Софія Натхнення!
Ритміка гуляє---ну нехай собі гуляє (і шо з того)...Не сподобався Вам---можливо сподобається комусь іншому(переписувати я його не буду, бо він мені подобається таким як він є)...Ви побачили в ньому протилежну перефразованість Великого Кобзаря---це для мене велика честь(Спробуйте перечитати його ще кілька разів з різною інтонацією, паузами та наголосами---можливо він викличе у вас ті самі почуття, які він викликає в мене, коли я його перечитую раз по разу)Немає досконалих людей(Можливо в моїх 30 в мене буде виходити краще)А натхнення залишіть собі, мені його не бракує, хоча дякую. П.С. Приємно з Вами познайомитись:)))....і я не вмію ображатись!!!
А взагалі до кого ви звертаєтеся у вірші не зовсім зрозуміло - до країни, до дівчини? Марна справа отримати опік, якщо одночасно тримати на долонях хододну росу та гаряче сонце. І хто такі "вони"? Недруги, вороги чи може ми - читачі ваші? Виправляти сьогодні у вірші нічого вам не варто. Це ви, я переконаний у цьому, зробите з часом, повірте...
Можливо в цій невизначеності кожен знайде шось своє і сам вибере до кого йому звертатися чи до дівчини, чи до рідної землі і сам зрозуміє хто для нього вони:)))
Писав то, що йшло від серця...Спочатку писав для дівчини, потім виникло 4 перших рядки і образ Батьківщини перевтілився у прекрасну дівчину:)))А Вони---це всі ті, які не розуміють поетів-романтиків...а читачі це свої люди:)))
Цікаво почитати відповіді на коментарі, сповнені (відповіді) таким свіжим юнацьким максималізмом:))) Колись Віктор Терен, будучи редактором відділу поезії в «Молоді України» критикував мої вірші, а я мало не плакала, а він казав, що за таку роботу йому треба молоко видавати... Пізніше я сама була редактором відділу культури, в тім числі поезії, і старалась пояснювати молодим авторам якнайпом“якше чому їх твір не може бути тепер опублікований, а вони все одно-таки ображалися, видимо чи невидимо :)))
Свіжість сприйняття у вірші чарує. А техніка прийде, якщо за неї боротись (а що бажання є - видно з того, що поет просить коментарів:) Творчих успіхів!
— Невже ще існують люди, котрі читають вірші? — спитав поет. — Бо ж вірші — то тільки паперові серветки, Що слугують мені до промокання сліз. Люди, котрі підбирають мокрі паперові серветки, — це ті самі, що лишаються з потерпілим, доки не приїде карета «швидкої», ті, що можуть подарувати квіти незнайомій самотній жінці — і піти собі, так і не назвавшись, ті, хто завжди має час для заблуканих перехожих і для старих людей.
Я вважаю,що у віршах,які пишуться під впливом почуттів,які справді линуть від серця,не потрібна рима,,техніка,а потрібні щирі почуття. Багато людей говорять,що письменники -це інженери душ,то будьмо ними! В кожного своя техніка і хай вона залишаться такою ,якою вона є.головне,щоб щиро...
та що там ... головне , що від душі йде кожне слово
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
Пізніше я сама була редактором відділу культури, в тім числі поезії, і старалась пояснювати молодим авторам якнайпом“якше чому їх твір не може бути тепер опублікований, а вони все одно-таки ображалися, видимо чи невидимо :))) 
