Живи як усі. Розучися у хмарах блукати, Крила мрій непокірні віддай без вагань у ломбард, А серця режим із ”vivace” зміни в ”moderato” І талант закопай, мовби отчі клейноди бастард.
Пресвітле чоло, ніби Звіра знаменням пекельним, Затавруй своїй Музі нехитрим значком ”Copy write”, - З купюр зеленавих Мамона моргне хитро, шельма, Наче кажучи: ”Буде все в тебе ”the best” і ”all right””.
Побачивши тебе у перше,
Собі сказала: «Будеш мій!!!»
З тобою було, як найкраще,
Та пізно зрозуміла, що ти чужий…
В коханні я не зізнавалась,
Та бачивши тебе із нею -
В мені неначе, щось мінялось.
Я шкодувала за тобою:
Що не зі мною ти в ночі гуляєш,
Що не говориш ніжних слів,
Що не мене так кохаєш,
І не приносиш мені квітів.
Неначе було все, а може – не було,
Нажаль ще й досі я не розумію.
Що зіпсувати мене змусило?
Твою й мою історію…
С тобой впервые повстречаясь
Себе сказала: «ты будешь мой»
В тебе души своей не чаясь
Не сразу поняла я, что ты Чужой
Тебе в любви не объяснялась
Но видев тебя с другой
Во мне что то менялось
Жалела я что не со мной
Что не со мной гуляешь ночью
Не говоришь мне нежных слов
Что не любил меня ты страстью
И не дарил ты мне цветов
И вроде было все и не было
И до сих пор я не пойму
Что разорвать меня заставило
Нашу с тобой игру….
Він буде поруч
Живеш, працюєш, надбаєш.
Будуєш дім, ночей недосипаєш.
Встаєш коли ще півні не співали.
Для дітей, аби вони все мали.
А час іде, він не питає
Він все вперед щосили підганяє.
І ще недавно зовсім молодий,
А вже тепер видніє волос сивий.
На вигляд ще доволі мужній,
Та вже не здужаєш, вже не настільки сильний.
Сидиш у хаті, внуків виглядаєш.
Як помогти їм думаєш, гадаєш.
Здавалося б на старість літ що треба,
Сиди та горобців лічи край неба.
Та ні, на місці зовсім не сидиться.
Адже у чомусь ще годиться.
Підтримка і опора вірна,
Порада і розмова щира.
Він батько і дідусь, він друг.
Завжди й усюди оберігав нас від недуг.
Та раптом все, його нема.
Неначе рухнула уся опора.
Яке ж тепер буде життя?
Мені ж нічого не було треба.
Аби лише мене він зустрічав.
Веселий, радісний, здоровий.
Щоби до себе пригортав,
Щоб просто - був живий.
І я не хочу розуміти, що його нема.
Тепер перед очима лише чорна земля.
А згодом буде гранітна стіна.
Він був, а тепер його нема!!!!!!!!
Та поки я жива, поки серце болить,
Він буде поруч, Він буде жить!!!
