ЛЮБЛЮ ДИВИТИСЯ У НЕБО, У ТУ,ДАЛЕКУ ВИСОЧІНЬ, ЛЮБЛЮ Я НИМ ПОМИЛУВАТИСЬ, ЯК СЯЮТЬ ЗОРІ У НОЧІ. ЛЮБЛЮ ДИВИТИСЯ НА ПТАХИ, КОЛИ ЛЕТЯТЬ У СВІЙ ПОЛІТ. ЛЮБЛЮ Я ЖИТИ НА ЦІМ СВІТІ- Я ВАЗАГАЛІ ЛЮБЛЮ ЦЕЙ СВІТ.
В РОКИ, У ДАЛЕКІ,МИНУЛІ, ВУЛИЦЯ ЗЛОГО СЕЛА, ДІВА ПРЕЧИСТА,МАРІЯ, ЯК ПУТНИЦЯ ,НЕЮ ПІШЛА. ВЕЧІР СПУСКАВСЯ МОРОЗНИЙ, БУЛА ЗАМЕТІЛЬ НАД СЕЛОМ, СТУКАЛА ТИХО,НЕСМІЛО, ДІВА ПІД КОЖНИМ ВІКНОМ.
Цей вірш присвячено о.Михаилу Кюкало, священнику Дубрівського монастиря,в честь його 75 річча з дня народження.
Вже скроні Твої білі,білі, І сива давно борода. Волосся заплетене в кіску, Хода вже не та,молода, До низу опущені плечі, І память не так вже густа, Втомились напружені очі, В молитві постійно вуста.
Летіли у вирій лелеки,
Махаючи сильним крилом,
Ще довго і довго кружляли,
Вони понад рідним селом.
Ой ви лелеки ,лелеки
Куди летите в світ далекий.....
ЯК ВЕРТАЄШСЯ З ДОРІГ ДО МАТУСІ,НА ПОРІГ, І ЗУСТРІНЕШ НЕНЬКУ РІДНУ, ТО ВІДДАЙ ІЙ ШАНУ ГІДНУ. УКЛОНИСЯ ЇЙ НИЗЕНЬКО, ПРИГОРНИ ДО СЕБЕ НЕНЬКУ, МАТИ В ТЕБЕ ЛИШ-ЄДИНА, ТИ ДЛЯ НЕЇ ЩЕ -ДИТИНА.
