- ХАЙ МАЛЮЄ ОСІНЬ,СИВУ ПРОСІДЬ,
- І МОРЩИНКИ, НА ЧОЛО ЛЯГАЮТЬ.
- ТА У НЕБІ,У ДАЛЕКІЙ ДАЛІ,
- НАМ ЩЕ ЗОРІ ВЕРЕСНЕВІ СЯЮТЬ.
НАМ ОСІННЄ СОНЕЧКО СМІЄТЬСЯ,
КАЖЕ,ЩО ЗЕМЛЯ НЕ СПИТЬ,ЖИВА,
ХОЧ ПЛЕТЕ ВЖЕ БІЛИМ ПАВУТИННЯМ,
ПО ДЕРЕВАХ СРІБНІ КРУЖИВА.
У НАМИСТО ВБРАЛАСЯ КАЛИНА,
ЩОЙНО, МОВ ЗІБРАЛАСЬ ПІД ВІНЕЦЬ,
І КЛЮЧІ КРИЧАТЬ НАМ,ЖУРАВЛИНІ,
ДОБІГАЄ ЛІТЕЧКУ,КІНЕЦЬ.
СТИХЛИ ВЖЕ МЕЛОДІЇ КОХАННЯ,
У СКОШЕНИХ ТРАВАХ,ЦВІРУНІВ
СТИГЛИХ ,ПОЛОСАТИХ КАВУНІВ.
ОСІНЬ РОЗПОЧАЛА МАЛЮВАТИ,
ВСЕ НАВКОЛО, В РІЗНІ КОЛЬОРИ,
А В САДАХ З"ЯВИЛИСЯ"ОПЯТА",
ВІСНИКИ ОСІННЬОЇ ПОРИ.
УРОЖАЄМ, РІК ЦЕЙ,БУВ БАГАТИЙ,
" НЕ ВАРИТЬ НАМ КАШУ З ТОПОРА",
З ЛІТЕЧКОМ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ПРОЩАТИСЬ,
АЛЕ ОСІНЬ-ЗОЛОТА ПОРА!
| 
у Вас 
0
