СЕРПЕНЕВИЙ ЛІТНІЙ РАНОК, ВЖЕ ПІЗНІШАЄ СВІТАНОК, АЖ ДО ПОЛУДНЯ РОСА ДО ОТАВИ ЙДЕ КОСА.
ЗА КОСОЮ ЙДУТЬ ГРЕБІЛІ, ДЕСЬ ГРИБИ З"ЯВИЛИСЬ БІЛІ, ЇХ БИ З ЛІСУ ПРИНЕСТИ, І НА ЗИМУ ПРИПАСТИ. , ДОСПІВАЮТЬ РАННІ ГРУШІ, З НИХ ВИХОДЯТЬ ГАРНІ СУШІ, НУ, А ВИШНЯ Й ПОЛУНИЦЯ, У КОМОРІ,НА ПОЛИЦЯХ.
МОЛОДЕНЬКІ ОГІРОЧКИ, ЙДУТЬ ДО БАНОК І ДО БОЧКИ, З ПОМІДОРІВ СТИГЛИХ СІК. ПРИПАСАЄМО НА РІК.
У ГОРОДІ ТЕЖ НЕ ПУСТО: Є КАРТОПЛЯ І КАПУСТА, БУРЯЧКИ І МОРКВА Є, У СЕЛІ ЦЕ ВСЕ СВОЄ.
МОЛОДА ЩЕ Є КВАСОЛЯ, БО ТАКА ВЖЕ НАША ДОЛЯ, ЩО ПОСАДИШ,ТЕ І МАЄШ, ЯКЩО ДАРОМ ЧАС НЕ ГАЄШ.
Славно, дуже, дуже славно. Потрудились панно Анно.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
