На смереках сніг присів,

Чистий, білий, як пилина.

Грудень  світу сповістив,

Що  іде   Божа  Дитина.

Народ спить

Сон триває

Зірка ночі миготить

Нікого це не болить

Край вмирає

Син терпить

З усіх сторін пливе історія

Ріками правд півправд брехні

Вона спішить по мимо горя

Де зупиняються вогні

Замовкли двері.

Вже й вітер ними ходити не хоче.

Наші  ангели зі страхом

Мовчки з хати відлітають.

А чорти  мелють язиком

Нашу правду, в нашім краю.

Бігти не там

Де треба вам

Скажіть по яке лихо

Подихом  слів

Звучить той спів

Попробуйте з ним грати

Грає свіча на вікні

Молю Тебе, Божий Сину,

Як син церкви і народу,

Перепрошую

За те, що не було слова,

Коли світ хотів почути.

За всі думки кольорові,

Яких не хочу забути.

Де  суть не вилитих   думок,

Що   біля нас кружляють

Й наповнюють  душі садок?

Глянь,  правди   відлітають.

Сиджу тихо і думки сортую.

В них майбутність моя не спіймана.

Хоч далеко, но я тебе чую,

Ти у мріях зі мною Оксано.

Перепрошую вас браття

За те, що вас не покохали.

За все минуле, за прокляття,

Коли народ наш зневажали.

Тоді ми стояли

Під небом осіннім

Дощі нам співали

Про сльози родинні

А  ми не боялись

Ні завтра ні вчора

Читаєш

І чуєш

Не знаєш

Жартуєш

Ідеш

Спішитися

Миритися

Бо час скоро минає

Є святиня! Є святиня!

Це людей наших княгиня.

Коли б Тарас писав як ви

Москву і царя славив

Не знав би горя ні біди

У московській державі.