Елегія про наше минуле

Перепрошую вас браття

За те, що вас не покохали.

За все минуле, за прокляття,

Коли народ наш зневажали.

За всі розсіяні могили

Козацькі і Стрільців Січових.

Скажіть своїм ,  що ви їх вбили.

Вчиніть це християнським словом.

Скажіть! – То ми їх убивали

Селян, Козаків і Стрільців,

За те, що рідний край кохали

І не любили ворогів.

Істрія довга поміж нами.

Нині вже правди не німі.

За кожну кривду, кожну драму

Народ кричати буде – НІ!

Болеслав з мечем  йшов на Київ.

Руський народ його прогнав.

Народ загарбників й злодіїв

Вже з тамтих років не кохав.

Там під Грюнвальдом хрестоносців

Русин перемогти поміг.

Хоч ви тоді не були гості.

Ця поміч тоді, це був гріх.

Коли Богдан схопив булаву,

Було, під Люблін вас загнав.

А міг вас гнати під Варшаву...

Ні, він на своїм задержавсь.

Так полякам Богдан повірив,

Що кожний стане на своїм.

Ні, ви тоді не були щирі.

Чи можна вірити таким?

Коли прийшлося турка бити

За те, що Християн напав,

Ви знали козака любити.

Козак вам в друге довіряв.

А коли Польщу „розбирали”,

Айстро – Угорщина прийшла.

Права одним і другим дала.

Ні,  з тим не годилась Польща.

В вас була думка бути паном

Над нами на нашій землі.

Хоч знали ви, що це погане,

Ви не сказали нам : - Простіть.

Прийшла Перша Війна Світова.

Надія для всіх галичан.

Надія, не тільки для Львова

А для усіх, й не лиш по Сян.

Стає вільною Україна

На своїх етнічних землях.

Всюди прапори жовто-сині...

А в польських панів росте страх.

Так брат поляк з русином братом

Начали бій в Галичині.

І гине знов синів багато

По одній й другій стороні.

Січові Стрілці і Орлята

Стають на проти в боротьбі

І гинуть. Плачуть батько, мати

На нашій галицькій землі.

Могили стеляться полями.

На них живі хрести кладуть,

Де українці з поляками

В галицькій землі бій ведуть.

Червоно-білі й жовто-сині

Квіти на могилах лежать.

В княжому Львові, в Україні

Стрілці й Орлята вічно сплять!

Час меморільну  дошку дати

В  місті Лева, в Галичині.

А на ній треба написати:

Тут лежать СВОЇ і ЧУЖІ!!!

        Присвячую Січовим Стрільцям і Орлятам

        Які сплять вічним сном у Львові

                     2004р.07.10.

                  Редагований 31.10.2008р.