Замовкли двері.
Вже й вітер ними ходити не хоче.
А так багато
Хотіло ними переміщатися...
Так не сталося.
Всі задуми розлиті на папері
Де не охоче
Виливають свої мрії крилаті.
Їм боятися,
Щоб знання, як колись не розпалося.
Час зупинився
І читає вітром писані сліди.
Бо вітри знають,
Що кому дали вчорашньої ночі,
Який дух з ними
Був там, на шляху, який закінчився.
Де краєвиди,
До яких вертаємо так неохоче?:
Все пропадає.
Про наше минуле говорить життя піснями.
05.12.2008р.
|