Прийшов веселий пізно Гриць. Червоний, наче рак: - Давай скоріше, кицю, їсти. Певно, вже пора.- А сам моргає жінці тихо - в мене є сюрприз! Вгадай скоріш, моє ти сонце, що тобі приніс.
Сам не свій сьогодні Юра,- щось не йде наука. Ходить злий, бо нерви "з'їла" чорна цятка - муха. Тут ще й Ромко в душу лізе. Вперто, як бацила: - Ти скажи, яка ж то муха так тебе вкусила?
Купа літ пройшло, як хлопці в світ пішли зі школи, Дійсно є чого згадати в Славка і Миколи. - Я любив лише перерви. М'яч ганяти дико. Надю й Іру теж любив. За "хвостик" часто смикав.
Йдуть додому вже під вечір тато й донька Іра: - Важко бути нам в садочку,- та зітхає щира- Я весь день тебе чекала. Щось спитать хотіла. Може, зробим ми з тобою, татку, добре діло?
Якось Катя стріла Надю. Вчились в школі разом. Стала Катя ту питати про усе одразу: - Ти чого така бліда? Дієту держиш, бідна? - Що ти, Катю. В іншім справа. Я тепер вагітна.
- Добре все ж, як вибір є.- казав Петру Данило.- Ось руки моєї доні двоє аж просило! Кликав заміж Хрящ Семен - сусід якраз навпроти. Також красень наш Іван женитись був не проти.
Через тридцять довгих літ зібрався випуск школи. Дехто з них за ті роки отут не був ніколи. Хто сміється, хтось пліткує. Сіли їсти, пити. Іншим їсти не давай,- а дай наговоритись.
Надя разом з чоловіком йшли увечір містом, Стала жінка сперечатись трохи з милим Міськом: - Знаєш, що тобі я скажу, любий чоловічок, Якось ти уже лишайся всіх шкідливих звичок.
