|
|
В розділі матеріялів: 722
Показано матеріялів: 381-400 |
Сторінки: « 1 2 ... 18 19 20 21 22 ... 36 37 » |
Ця житня хлібина просолена зливами сліз, ці очі застигли, мов зорі в морозну погоду... Земля кровоточить під пресом іржавих коліс, що тягнуть на цвинтар стареньку прогнилу підводу...
|
Ну, здрастуй, старенька пе́че! А що тобі сниться, га? Як в піні вогню лепече Обвуглена кочерга?
|
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти...
|
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав...
|
Обтрусила осінь багряницю зі своїх натомлених рамен, оголила сокровенну глицю...
|
 Не сезон закохуватись нині - Понад містом тужить листопад...
|
Листопад-листоноша
розсипав пожухлі листи,
шурхотить під ногами
осіння кленова зажура...
|
А ти для мене вогник засвітила
І день заграв, немов у ворожбі,
Моя натхненна Музо світлокрила,
За кожне слово дякую тобі!
|
У цих лісах, як в Бога на долоні:
Пливе осіння тепла ворожба,
Терпкий димок соснових благовоній
Цілує мокру шапочку гриба...
|
Маневрують парасольки Вулицями міста...
|
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги...
|
Зіщулилась од холоду катальпа*, Вдягнули панни-верби сірі пальта - Вже днів зо п'ять, як сонця не видать! У парку мерзне нетутешня знать...
|
Коли сповиє дні мої імла, Залиш мені запаленим ліхтарик, Щоб я до світла вирватись змогла, Своїх страхів долаючи примари...
|
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
|
 Не встигла попрощатися із літом, А вже у серце осінь зазира Безвільно догорілим пізньоцвітом - Холодним торком сивого пера.
|
Зупинишся раптово на межі
І в шепоті дерев почуєш Бога...
Десь миготять шалені віражі,
А в тебе - рівна сонячна дорога...
|
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани, Кучері з мідним відливом, роса на щоці... Я за тобою, мій янголе, в сиві тумани Беззастережно подамся - рука у руці...
|
Як легко можна зрадити людину, Спалити серцем зведені мости. Гадаєш, що ти істину первинну Побачиш зі своєї висоти?
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
