Голодний біль

Голодний біль

З минулого не витерти свавіль,

Де оселився всевеликий біль,

Що пеленає смутою одвіч –

Забрала кари надголодна ніч,

Несита ніч, пекельна смертна ніч!

Мигтить свіча, а ґніт немов нетлін,

Благань не чули, зранених колін

Не бачили кати (тугий висок!),

Останній одбирали колосок,

Пожухлий, надспасенний колосок...

У грудях не душа яріла, муть!

Та вже не стерти, часу не вернуть.

Не маючи уже ні сил, ні мір,

Від літер темних репає папір,

Від слів страшних аж репає папір!

Холодна пам’ять глипає звідтіль,

Там оселився всевеликий біль –

І більшає, і дужчає щораз!

Голосить молитвами парастас,

За душами голосить парастас...