|
|
В розділі матеріялів: 16
Показано матеріялів: 1-16 |
|
|
Є цілий світ в душі твоїй,
Как в буйной слєпотє страстєй,
І мрії, і свої чуття.
|
|
Кому я потьмарив чи болем чи журбою,
Скорботою платив в страшні години,
За те мені простіть,що в наші дні похмурі,
Що неховався лякливо серед бурі,
І що боявся я рабом нікчемним бути,
Пролину й більше не буду,
І вам сіятимуть з неба рідні зорі.
|
|
Є на світі сонячна долина,
Нема там смутку,суму-гніту,
Там кожен знає своє майбутнє,
Там дух ти вічності знайдеш,
Дух простору й часу,
І там ти тьму забуваєш у променях вічності,
Але дух,що пройшов огонь,
Ніколи в сонячній долині,
Незрозуміє світла і добра,
І буде вічно огонь в душі горіти,
Аж поки не потоне,
У сонячних промінях.
|
|
Так тихо на небі,
Гукай не гукай,
Ніхто неозветься,
Так мило на небі,
І краса його зворушує мене,
Так гарно зорі світять,
Що відчуваєш себе у раю,
Щасливий я той миті,
В красі зоряного неба,
Всю душу сонячну свою,
До неба піднесу,
Світила - всі вони для мене,
Світять яскравими кольорами,
Хоч і час проходить непомітно,
Ніколи не забуду,
Той миті,
Тихого,яскравого зоряного неба.
|
|
Зранку коли щє все знаходиться у сні,
На траві яскраво сріблиться,
Сивий,сивий іній,
Він так яскраво виблискує на сонці,
Що в душі переповнюють незгасимі почуття,
Сріблистий іній на траві,
не мов пісок у морі,
Так велично сріблиться на сонці,
Що аж серце в мене все дуже б'ється,
Від яскравості його,
Той хто інію боїться,
Радості в душі не має,
Їм так гірко на серці,
Мислить розум строго,
І дії щірими не будуть,
І перед ними іній,
Мов пісок сухий,
Але неможемо ми бути,
Сухими, як пісок,
І повині відчувати,
Почуття до зимової краси.
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Козловський Володимир
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
kozlowskiy
|
Дата: 03.10.2012
|
|
|
Я від людей ховаюсь недарма,
Зло в душі у них верує,
Не хочу горіти я дарма
І приймати муки ці тяжкі,
Про мудрість тут і думати даремно
Бо без жалю в морську глибочінь закинуть,
І добро в душі у них вже стихло,
А любов, то що таке вона?
І що це бути може?
Добро чи зло і незрозумієш,
І незнайдеш в очах у них,
Цих слів прекрасних,
І завжди в душі у них,
Палатиме скорбота нещасна.
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Козловський Володимир
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
kozlowskiy
|
Дата: 03.10.2012
|
|
|
|
