|
|
В розділі матеріялів: 48
Показано матеріялів: 21-40 |
Сторінки: « 1 2 3 » |
|
Декілька слів про літо. У вірші зустрічаються тавтології.
|
Я
розгублюся в лусочках весни,
В дрібних
бутонах чуйних ароматів.
На
хвильках днів зумію провести
Свої
відбитки бруньочок завзятих.
|
Я помалесеньку спиватиму вірші
З ритмічних вуст трембіт тих стоголосих.
Брунатний сум субтритрами кишів
Та навіть він у вічних рифмах босий.
|
|
У цьому вірші рифмуються тільки 2 і 3 рядки.
|
|
Чи з індивідів станемо людьми?
Бо від тварин у нас свинцеві двері.
|
Зрозумію лиш я, проковтне лише тінь Те, що хочеться в жмутках збирати. А пегас розітне цим пером потеплінь Ілюзорну буденності вату
|
|
Нас називають зматеріалізованим, апатичним явищем XXI сторіччя. Та хто візьме гідність назвати, що пульсує в наших жилах?
Заручники техногенних благ, недоглянуті діти сонної нації -
називайте нас як вам заманеться, але чи осмілитесь ви припустити на
якому поверсі наше небо?
|
|
написано: 12.12.11
знайдено у океані потрібно-непотрібних папірців: 27.02.12
приємного прочитання!
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Вікторія Фещук
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Rodzunochka
|
Дата: 27.02.2012
|
|
|
Не збайдужій до шепоту зірок,
До трішки заспаних краплинок ночі.
Тихіше дихай - зловиш на гачок
Вечірню прозу солодко-дівочу.
|
Навколо зимно. Хвостик батареї
Скупеньким квантом буде вдячно гріти.
|
Приємно бути трішки інтровертом
Не чуть світанків мимобіжних фраз
|
Я трішки знаю перламутне небо
Крізь ледь сапфірно-синій об`єктив.
|
|
Ці рядки приблудились у думку, коли я вкотре поверталась додому зі школи.
|
|
Різдво рипить, а ти така ще злюка!
|
|
А СНІГ ГАЧКОМ НАЛОВЧИМОСЬ ПЛЕСТИ..
|
|
Котра сніжинка бачила обличчя
Моїх неприспаних, дзвінких пісень?
|
|
Я кожен день чекаю дива....
|
|
Інколи дуже важливо вчасно мати під рукою клаптик паперу й ручку..
|
|
|
