Наше покоління

Ми є не свіже м’ясо диму,

Не збайдужілі лайдуки.

Нас не солодить попіл Риму

Та в нас сталеві каблуки.

Доволі сліз крізь віковіччя

Ми слабкість втопчемо в цемент.

На молодім своїм обличчі

Змалюєм сили перманент.

Ми відфільтруєм жалюгідне

Крізь стебла сутінкових злив.

А поряд най сміється рідне

У мафестаті літніх див.

Почуйте марші стоаршинні –

Це крок у крок до віри йдем,

Де нотні кетяги пташині

Пробачать нам моральний щем.

Нас млоїть спрага до учинків

Ми ще звальсуємо усе.

Не терпить думка сморід ринків,

Де від душі лише есе.

Вже слово в слово йдем ходою.

Піднято якір боротьбі.

Невтішно битися з собою

Та ми не вклонимось ганьбі.