|
Я помалесеньку спиватиму вірші
З ритмічних вуст трембіт тих стоголосих.
Брунатний сум субтритрами кишів
Та навіть він у вічних рифмах босий.
І напівградус перекинуту свічу
Не лишу в злобах скрутно леденіти.
Могутній пульс в своїх санскриптах вчу
Титанам з честю вишиваю квіти,
Бо їхні букви скріплюють стежки
До стріч безглуздя з істинно великим.
Для них без гравітації важки,
Бо їх не вкраяти картонним ликом.
| 
та
у Вас 
0
