Я помалесеньку спиватиму вірші

З ритмічних вуст трембіт тих стоголосих.

Брунатний сум субтритрами кишів

Та навіть він у вічних рифмах босий.

І напівградус перекинуту свічу

Не лишу в злобах скрутно леденіти.

Могутній пульс в своїх санскриптах вчу

Титанам з честю вишиваю квіти,

Бо їхні букви скріплюють стежки

До стріч безглуздя з істинно великим.

Для них без гравітації важки,

Бо їх не вкраяти картонним ликом.