|
|
В розділі матеріялів: 154
Показано матеріялів: 41-60 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 ... 7 8 » |
Обняти хочу, тільки все даремно…
Впадаю знову від розлуки в сплін .
Від розбрату страждаю я, напевно,
|
Ось i скінчилась епопея літа,
Ліси стоять і парки безголосі,
Земля осіннім подихом сповита,
Тихенько стука у віконце осінь.
|
Сумне, холодне і безмежне море
Накочується хвилями на берег,
|
Весілля завтра… тільки свято не для нас…
Шкода, листи палю твої й світлини.
На жаль, в коханні помилилась: ти — не князь.
|
Переклад вірша Макарчук Олени українською мовою
Перекладачка: Надія Крайнюк
Ти підеш
Ти все ж таки підеш, я знаю.
Не будеш зі мною віднині.
|
Переклад Надія Крайнюк
Я у звіті пройшов, як цифри:
Одна двійка і два нулі.
Відречіться від коду шифру,
|
7 липня, я завжди згадую випадок , який трапився у мене на уроці в шостому класі.
Тема уроку була «Розмноження і розвиток щитника чоловічого (папороті Ліннея)».
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Крайнюк Надія
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
kraynyuk46
|
Дата: 07.07.2020
|
|
На українській мові
Дуже довгі і масивні,
Хвіст і ноги в нього сильні.
Він стрибає — стриб та скок,
Сильний робить той стрибок.
|
Мчить, несеться по дорозі,
Скаче наче кінь,
Вже безсила, у знемозі
Злюка-вітровінь.
|
Переклад з російської на українську мову:
Надежда Крайнюк
(з дозволу автора вірша)
Серце в грудях мами —
Сіточка зі шрамів…
|
Красі дивуюся, розмитій вдалині,
В туман зануреній, ранковій тишині.
Не видно майже сонячного диска.
Не чути ані ластівки, ні плиски.
|
Присвята Герою України Котляру
Євгенію Миколайовичу
(10.04. 1980 — 20. 02. 2014)
|
Урок математики в десятому класі. Ольга Іванівна повільно переглядала список у журналі, водячи по ньому верхнім кінчиком ручки:
— Відповідати піде…
В кабінеті панувала повна тиша: — Тільки б не мене… Діти терпіти не могли, коли вона
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Надія Крайнюк
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
kraynyuk46
|
Дата: 30.01.2020
|
|
Алея кладовища… Йдуть дівчата.
В хустині чорній одна… іде повз грати
До жінки: — Поминайте хлопця-друга.
А на лиці її страшенна туга.
|
Стоять затихлі гойдалки у парку.
Слідів не видно. Сніжна цілина.
Сніг, падаючи, закрива альтанку.
Панує там чарівна тишина.
|
Квіти, квіти… Вони у мене скрізь: на підвіконнях, на підлозі, на столах, на поличках. Уявити своє життя без них неможливо. Квіти не тільки прикрашають приміщення, але й очищують повітря, благотворно впливають на здоров’я і… є джерелом для спогадів.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Крайнюк Надія
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
kraynyuk46
|
Дата: 16.12.2019
|
|
Які чарівні українські вечори,
На небі місяць обіймає хмари ніжно.
Чумацький шлях дорогу вказує неспішно.
Які чарівні українські вечори.
|
У вагоні електрички тепло. Пасажирів було небагато. Я зручно вмостилася на сидінні і під монотонний перестук коліс навіть почала дрімати. Раптом у купе поруч почула дуже знайомий голос.
|
Коган Андрій Ігорович
26. 04. 1984 — 26. 06. 2014
Як літо плаче… все за тобою…
Ридає сонце десь за горою.
|
Вже вишні вбралися в намисто,
Їм коси літо заплело.
Достигне скоро в полі жито.
До жнив готується село.
|
|
|
