Квіти-пам'ять

Квіти, квіти… Вони у мене скрізь: на підвіконнях, на підлозі, на столах, на поличках. Уявити своє життя без них неможливо. Квіти не тільки прикрашають приміщення, але й очищують повітря, благотворно впливають на здоров’я і… є джерелом для спогадів.

Ось красуня Сансевієрія трисмугова, різновидності Лаурентія (Sansevieria trifosciata var. Laurentii), батьківщина якої африканські тропіки. Як тільки її не називають: сансевієрія, щучий хвіст, зозулин хвіст, тещин язик, леопардова лілія, язик диявола, зміїна рослина, зміїна шкіра і африканська конопля. Латинська назва роду Сансевієра утворилася від імені неаполітанського князя фон Сансевієріо, який сприяв розвитку природничих наук.

Принесла мені цю рослину моя колишня учениця Оксана К., яка проходила у нашій школі педагогічну практику. Вона закінчила біофак, тобто стала моєю послідовницею. Зараз успішно викладає біологію в ліцеї.

З цією рослиною асоціюється ще один спогад. Одного разу під час зустрічі випускників згадав про сансевієрію випускник Коля К.: — А пам’ятаєте, як Ви увійшли до кабинету на урок і побачили понівечену рослину. Ви тоді з докором у голосі сказали: "Чому ж ви, діти, такі жорстокі? Ця рослина живе в гірській місцевості. У неї сильні, жорсткі листки. Вони  витримують каменепади, які часто бувають в горах. А проти вашої жорстокості Сансевієрія виявилась безсилою..."

— Ви пам’ятаєте, як в кабинеті повисла гнітюча тиша?.. Не ми понівечили цю кімнатну рослину, але нам було дуже соромно і образливо за Ваш біль...

А ось цвіте красень Антуріум. Прийшла до мене Оленка К., принесла слабеньку кімнатну рослинку і каже: "Я не знаю, що мені з нею робити. Вона почала пропадати. Тільки Ви можете врятувати цей антуріум".

І я його врятувала... Він радує мене красивими, немов лакованими червоними квітами, схожими формою на квітки кали. А у Оленки дуже непроста доля.

Пізніше Лєночка знову попросила мене врятувати квітку. Цього разу це була орхідея, яка цвіте надзвичайно гарними квітками, схожими на метеликів.

У списку подарованих кімнатних рослин і декабрист, або Шлюмбергера (Schlumbergera), або Зигокактус (безколючковий кактус). Його ніжно-рожевими квітками милуюсь півроку. З’явився він у мене, як подарунок від дружини племінника. Цікаво, що Світлана народилась і виросла в селі Хоружівка, Недригайлівського району Сумської області. Вона – землячка третього Президента України Віктора Ющенко. Коли вона приїзджає до нас у гості, розповідає багато цікавих історій з життя села. В останній свій приїзд вона показала нам світлини, зроблені під час поїздки на малу батьківщину.

Росте у мене і дуже поширена Пеларгонія зональна. Одна з рожево-ліловими квітами, а інша – з яскраво-червоними. Першу мені приніс учень з дуже важкою долею. Після того, як він отримав чергову прочуханку від директора школи, заявив мені: "Плював я на Вас і на директора. І школу спалю!"

Через деякий час, трохи охолонувши, він підійшов до мене і каже: "У моєї бабуні є багато красивих кімнатних рослин. Одна мені дуже подобається. Вона цвіте рожево-ліловим квітами. Хочете, я Вам принесу?"

Кажу: "Звичайно, хочу! Мені буде дуже приємно отримати такий подарунок!"

Ну, от він і приніс. Вже двадцять п’ять років росте ця пеларгонія у мене, нагадуючи мені про Романа, хлопчину з дуже нелегкою долею. Коли йому було три роки, він залишився круглим сиротою. Його батьки загинули в автокатастрофі. Дитина залишилася з бабусею. Коли Роман підріс, стало зрозуміло, що у нього складний характер і проблеми з психікою.

Пройшли роки, хлопець закінчив вісім класів, училище. Поїхав на північ на заробітки. Бабуся тим часом померла. Роман не одружився, живе сам в будинку своєї бабусі. Не пиячить, не курить, працює. Побачив мене одного разу на вулиці, зрадів, знітився: "Яким я був дурнем у школі! Пробачте мені, будь ласка!"

А ось на підвіконні друга пеларгонія, яка радує мене яскраво-червоними квітками і завжди нагадує мені про дуже сумну історію… 
Одного разу, після уроку до мене підійшов хлопчик Олег (семикласник) і запитав, чи не могла б я дати йому живці кімнатних рослин, яких в кабінеті було дуже багато.

Він нахилив голову:
— Ні… Це я для себе. Люблю вирощувати кімнатні квіти.

Він не закінчив фразу, а я не стала наполягати.

Наступного дня Олег приніс мені живець пеларгонії (герані), яка цвіте червоними квітами. Так вона і росте у мене з того часу.

Пройшли роки. І раптом я почула жахливу новину — хтось потрапив під потяг… Пізніше дізналася про подробиці цієї трагедії. Олег посварився з своєю мамою, яка не висихала від горілки. Він пішов на залізницю, сів на рейку… Машиніст дуже пізно побачив зігнуту фігурку хлопця з низько опущеною головою… Смерть була миттєвою…

Для чого? Чому ні з ким не поділився своєю бідою? Чому? Дуже прикро, що так все вийшло… І ось кожного разу, коли дивлюся на пеларгонію з яскраво-червоними квітами, бачу перед собою обличчя цього доброго хлопчика, який так любив квіти…

13. 05. 2015 рік

Світлина автора