|
|
В розділі матеріялів: 380
Показано матеріялів: 241-260 |
Сторінки: « 1 2 ... 11 12 13 14 15 ... 18 19 » |
|
Вимов нарешті
те Слово, що лине від мене до Нього, вмоститься
в долях скроплених росою соленого поту
байдужого болю.
|
Де береги любові я побачу
і промінь почуття, що не згорає?
Чи я дізнаюсь, що для Тебе значу?
Як упіймати те, чого не знаю? Навіщо нам іти по краю долі?
Чому самотньо в серці вечорами?
Про що мовчать стурбовані тополі
і зорі, що тремтять вночі над нами? Чому так складно мріяти про Тебе –
таку близьку і водночас далеку?
Навіщо - коли треба і не треба –
моїх думок в Твій край летять лелеки? Яким би був до Тебе дотик перший
і зоресвіт очей твоїх шовкових?
Чи поцілунком ніжним перевершиш
все, що у снах я мріяв кольорових? Чи Ти мені писатимеш віршами,
як я шепочу всім єством до Тебе?
Чи будеш виглядати вечорами
зорю, що нас єднала через небо? Які складні й пекучі запитання!
Якщо ми відповісти не зумієм -
Ти просто поверни моє Кохання.
Нехай воно зі мною спопеліє…
| сторінка: Відеовірші
| АВТОР ТВОРУ:
Михайло Ісаєвич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
arvidas
|
Дата: 21.03.2010
|
|
|
Сьогодні відзначається 71 річниця Карпатської України
|
|
Побачене глибоко вразило мою душу і прискорило серцебиття. Я зрозумів, що наше місце вже не наше, зрозумів тоді й мету поїздки олігарха до дуба.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Юрій Бабічин
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Бабічин
|
Дата: 12.03.2010
|
|
|
Дорогенькі мої, талановиті, неповторні, сонячні дівчата! Зі святом ВАС!
|
Юрко жив на небі з того дня, як мати позбавила його життя.
|
Цієї ночі знов Іванові наснилася осінь, листя, що так голосно шелестіло під ногами, раз у раз хрустіло сухе гілля… Прокинувшись, заплакав, глянувши на інвалідний візок, який стояв поряд із ліжком
|
|
Поету краще не женитись...
|
|
Падає сніг з похмурого неба
Думками лапатими в долоні мої,
Долоні маленькі шепочуть про тебе,
Про вкрадене літо в зими.
Рукав із теплого светра
Ковтає сльозину щоки,
Просто… хочу до тебе,
А ти…
|
Мороз невтомно малює свої шедеври на шибках, які йому нашіптує сурова бабуся зима. Здається, що невидимий, але дуже вправний пензель ось-ось і прилипне до замороженого скла. Але ні, художник мовчки продовжує творити. Десь здалеку, ледь-ледь доноситься гавкання великого пса, що виє через кожне «гав!». На білий сніг падає тінь від старого дуба, що вже ледве дихає на цьому світі.
|
Така незаймана зима... Така заплакана весна... Таке еротичне літо... Така сексуальна осінь...
|
П’янка мелодія туману
Розкидала краплини у душі
Звуком бездоганним
Нотки в самоті.
|
Мовчить та сумує Морське Око ( так називають найбільше озеро Українських Карпат – Синевир), бо взимку майже не має гостей, які так щедро приходять в теплу пору. Але зовсім скоро прийде довгоочікувана весна, а з нею і бурхливий потік допитливих туристів, що завжди піднімаються до високогір’я з першими прогалинами снігу.
|
Я стільки неба вилила на полотно,
Стільки випила краплин із моря,
Аж завиднілось в далині безмежне дно,
Встелене зеленим присмаком Любові.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
