Десь стежками, що там, в смерекових лісах
і вітрами овіяних плаях,
я до Тебе прийду, як, бувало, у снах -
щоб сказати, як щиро кохаю. Я вустами Твій подих зустріти хочу,
у бездонні поринути очі.
Я з Тобою у вирій, як птах, полечу
і всі дні проміняю на ночі. День існує лише, щоб для Тебе я встиг
едельвейс відшукати на скелі
і пелюсток троянд запашних, золотих
принести до Твоєї постелі. Я зберу воєдино премудрість віків,
у столітніх дерев запитаю,
бо хочу зрозуміти, чому полюбив
і за що я Тебе так кохаю!
| 
у Вас 
0
Це спроба ОСЯГНУТИ. Дякую!
