|
|
В розділі матеріялів: 2570
Показано матеріялів: 2441-2460 |
Сторінки: « 1 2 ... 121 122 123 124 125 ... 128 129 » |
|
не знаю, чи пройде воно за цензурою. трішки брутально.. але ж навколишній світ буває різним. і, на жаль, не тільки добрим. проте, завжди - яскравим.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дар`я Приходько
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Emmanuel
|
Дата: 24.11.2008
|
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дар`я Приходько
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Emmanuel
|
Дата: 22.11.2008
|
|
|
втрачаючи когось, не втратьте самих себе.
|
|
Як мало ми знаємо про тих, хто інколи буває поряд.
|
|
Запис зі старого щоденника
| сторінка: Верлібр
| АВТОР ТВОРУ:
Дар`я Приходько
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Emmanuel
|
Дата: 14.11.2008
|
|
|
Одне із тисяч визначень такого абстрактного, божевільного і надзвичайно прекрасного поняття, як щастя)
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дар`я Приходько
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Emmanuel
|
Дата: 14.11.2008
|
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
Напомаджені губи червоним,
Йдеш неквапно по рудій дорозі,
Над головою гомонять ворони:
Зарадити тобі вони не в змозі. Все життя, як місяць – на одинці,
Не спинити вже упущений трамвай.
Й не напитись із засохлої криниці,
Бо вода затихла в ній – і край. Йдеш вже довго, не поспішаєш,
Вітер потріпав твоє волосся,
Кого зустрінеш – не спитаєш:
„Як тобі весь час жилося”? Проходять дні, минають ночі,
Тебе вже осінь кличе в гості.
Такі спустілі й витравлені очі
Не віднайдуть стежини серед злості. Люди! Намалюйте вірний шлях
Сліпій і непокірній пані.
Проведіть серед густих, тернованих кущах,
Хай збагне, що не в безвихідному стані. Каміння кидатимуть в тебе – не лякайся,
За життя боротись треба – не зламайся.
Широка дорога – можливостей більше,
Вузької стежини дістатись трудніше.
|
Твої очі, мої губи –
раз зустрілися вони.
То була душі моєї згуба –
Ти лишив мене спокою назавжди.
Зустрічі були недовгі –
Ми могли згоріти у вогні.
Репліки твої були короткі,
Та зрозумілі всі до одної мені.
Ми, мов далекі полюси:
Водночас схожі й різні.
І в той же час такі близькі,
Неначе яблука розрізані.
Нам не потрібні ні пояснення, ні запитання:
Зрозумілі погляд, жести, сміх.
І скажу тепер я без вагання:
„нехай з’єднає нас минущий вік”.
І добре, що сонечко одне над нами:
Тепер я так вважаю.
Хай в тебе вже весна настане –
Тепер лиш це я побажаю.
01.2008.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
