|
|
В розділі матеріялів: 2590
Показано матеріялів: 2481-2500 |
Сторінки: « 1 2 ... 123 124 125 126 127 ... 129 130 » |
Дзюрчать струмки з дахів
І вже не чуть птахів.
Дощ цілує листя,
Краплі лиш тремтять,
Журавлі курличуть,
В вирій десь летять.
На віконці сльози –
Дощ лишає їх.
Затріщать морози,
І всюди буде сніг.
Повітря пахне свіжістю трави
І всюди, де не глянь,
Жовто-багряні кольори.
„Бачиш? – Спускається осінь згори”.
16.03.2001р.
|
 Я, Леся Валеріївна Кравчук (Сидоренко), народилася 15.03.1982 р. в місті Яготин Київської області. Нині проживаю в місті Києві, одружена, маю сина 5-ти років. За фахом я вчитель образотворчого мистецтва і художньої культури. У вільний від роботи час малюю, пишу вірші, прозу, створюю цікаві речі для декору, цікавлюсь новими техніками, направленнями, читаю нових українських авторів. Чекатиму на ваш відгук.
Збірка віршів: "Портрети", "Сину", "Тобі", "Мрія"
|
|
Коли мальва воскресне на попіл і прах,
і засяють розбиті свічада,
я піду по байдужих немитих очах
полум"яно спокійного граду.
Перехрестя дзвінких нерозумних сторіч
надішлють мені перший цілунок,
і, оглянувш пильно мою вічну ніч,
ти полюбиш її візерунок.
І всміхнуся привітно тобі, як сама
розцвітеш тут гранітним суцвіттям
-- поряд з вічністю ніби різниці й нема
-- мені день, чи тобі півстоліття.
|
|
ось, щойно було нічого роиби, сидів писав
|
 Мене звати Камінська Вероніка Станіславівна. Я
навчаюсь в одинадцятому класі Київсько гімназії 287. З дитинства
цікавилась украінською поезією та завжди мріяла друкувати власні вірші.
|
Місяць самотній на свічки полює,
Промінь застигнув шовково вгорі.
Ніч собі брови сурмою малює,
Смалять недопалки зорі старі.
Тільки трамвай заколисує місто,
Місто дріма, ліхтарями повите,
Пагорб зітха, мов смарагдове тісто,
Плаче вода несамовито.
Залишок дня потонув у Дніпрі,
Київ - як лата на пагорбі Щека,
І лиш метро у глибокій норі
В ніч рокрива свою хижу пащеку.
|
ПЕРША ВЕСНЯНА НІЧ
Голубіли конвалії тихі,
Сонце впало в блакитні криниці,
І дощі оживали у квітні,
Темно-сині, мов Бога зіниці.
Ліс, клечанням оздоблений, сяяв,
Десь губились думки і слова,
Наче вперше - весняна осанна,
Вічно юна і вічно жива.
А вгорі світить шмат мідяка,
Що його надкусив старий біс.
Лиш одна ніч буває така,
Коли небо, і зорі, і ліс.
|
 Мене звати Богдана, я студентка філологічного факультету Національного університету "Києво-Могилянська Академія". Свої вірші я ще не друкувала в офіційних виданнях, максимум - то районна, шкільна газети, оскільки маю лише 17 років. Народилася 20 квітня 1991 року в Киїєві. Два основні хобі, яким присвятила дитячі роки - народні танці музична школа, клас фортепіано. Останні 2 роки граю в юніорській лізі "Що? Де? Коли?", взагалі серйозно займаюся інтелектуальними іграми, вони дають відчуття власної "нормальності" у сучасному бурхливому світі. Три роки перекладаю Роберта Бернса з старошотландської мови. У майбутньому бачу себе журналістом, кажуть, це бунт генів (батько - журналіст).
Серед улюблених авторів: Андрухович, Виничук, Матіос, Дереш,І гор-Антонич, Маркес, Джойс, Кафка, Симоненко, Костенко, Стус, Кундера, Дюрренматт.
Знаю, що читати вам доводиться багато, тому надсилаю поки лише три вірші, до того ж короткі. Буду вдячна за будь-як щирі відгуки.
ПІСНЯ ДОЩУ
І хитнулося важко оксамитове небо,
І почувся глухий приречений грім,
І востаннє земля подивилась на себе,
І останній промінчик сонце зігрів.
І упала краплина, мов предтеча потоку,
І сміялося листя, співали гілки,
А розбурхане сонце, огнисте, глибоке,
Заховалось у хмари на довгі віки.
Дрібний дзвін рикошетив брудними шляхами
І губився у снах стоголосих доріг,
Він пройшов, пролетів над чужими думками
І упав, розіп'ятий і срібний, мов сніг.
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
|
Дудник Ольга Юріївна. Народилася 30 грудня 1990 року у Київі. На даний час студентка факультету економічних наук. Захоплення: музика (слухаю лише важку: інді-рок, бріт-поп, панк-рок, хард-кор, емо-кор, постхард-кор, скрімо) і поезія.
Вірші пишу лише з літа 2007. Це мій власний світ, який я забажала показати тим, кого люблю. Завдяки кому у мені спалахнула ця іскра викладено у віршах. Усе інше - це те, що зможете зрозуміти, побачити Ви у моєму маленькому світі...
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
