Вірний шлях
Напомаджені губи червоним,
Йдеш неквапно по рудій дорозі,
Над головою гомонять ворони:
Зарадити тобі вони не в змозі. Все життя, як місяць – на одинці,
Не спинити вже упущений трамвай.
Й не напитись із засохлої криниці,
Бо вода затихла в ній – і край. Йдеш вже довго, не поспішаєш,
Вітер потріпав твоє волосся,
Кого зустрінеш – не спитаєш:
„Як тобі весь час жилося”? Проходять дні, минають ночі,
Тебе вже осінь кличе в гості.
Такі спустілі й витравлені очі
Не віднайдуть стежини серед злості. Люди! Намалюйте вірний шлях
Сліпій і непокірній пані.
Проведіть серед густих, тернованих кущах,
Хай збагне, що не в безвихідному стані. Каміння кидатимуть в тебе – не лякайся,
За життя боротись треба – не зламайся.
Широка дорога – можливостей більше,
Вузької стежини дістатись трудніше.
| 
та
у Вас 
0
