|
|
В розділі матеріялів: 425
Показано матеріялів: 321-340 |
Сторінки: « 1 2 ... 15 16 17 18 19 ... 21 22 » |
Яка досада!- сонце одзвучало-
перелило сусалі дo листви.
Ще ледь відчутне осені начало,
а тепле "вчора"... ми вже з ним на "ВИ"
|
Коли тебе торкнулася незримо
наднебна птаха - не жени її
іще не заґратована у риму
вона воркує на твоїм пері.
|
Стамбульське небо колeться зірками
і місяць яничарить сни зомлілі.
В гарему п"яні розкоші обрамив
мене палац інтриг - о, божевілля!
|
Це істина: у світі все мінливе-
от був сей день і вже його нема.
Незмінна тільки неосяжна нива
несполеної вічности.
|
Причал печалі...зОлота зотлінь...
оковдрилась у притінь товщилезну
доба зітхань і осідає...чезне
в потоці часу пережита рінь.
|
Сей день уже розплавлено-кервавий
розлився із-під місячного леза
на береги дитинства, де заграви
любові материнської...і стезі...
|
|
Чи ж я перед шатами ночі не склала молитви?!
Не била поклону хіба до святих образів?!
|
|
У перламутpi неба - куполи
плили зазолотіло проти вітру -
cупроти хмар і гріз, і проти злив-
хіба я це колись із серця витру?
|
|
Гофровані спекою дні погасаючи, тліють.
3аспрагла вільготного подиху ветха земля
|
У наві неба сонця свічка...он же!-
в солярнім догорає каганці.
|
|
Невзятий мною в туголикі будності,
лишайся святом в епіцентрі спогаду.
|
Що мені є з тими крилами...?!
Боже мій, роздивись!
вп"ялася кігтями сильними
ночі шаркої рись.
| сторінка: Громадянину
| АВТОР ТВОРУ:
Роксолана Вірлан
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Roksa
|
Дата: 17.08.2012
|
|
|
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Роксолана Вірлан
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Roksa
|
Дата: 15.08.2012
|
|
|
Світло -тіні... в контрастах рембрантівських дише картина:
чорнокруке крило звів нестримно рояль - аж летить,
|
|
Серцями пташиними небо нaповнене грає,
крильми перебовтана гусне сметанно блакить.
Травує земля шовковито...о, це ж бо...
|
|
Розцілунки серпневі на присмак анісових соків
животочaть по венах, зіркують очей синєвір.
Підголосся купальського духу звучать до сих пір,
залоскочують серце любов"ю- ще літо допоки.
|
|
Квітом лілії в озері світу заспалась притишеним,
Колисалась на хвилі бездумно , отерпли повіки -
Так було би довіку, якби от не Ти...
|
Я вкладала мрію в точні рими, -
а вона спливала між рядками.
|
Мілкотіння знеможених душ,
ніде плинути "рибі духовній"-
то ріка мала бути, а то в ній
поросло сухоцвіття....
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
