|
|
В розділі матеріялів: 979
Показано матеріялів: 41-60 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 ... 48 49 » |
|
Ми молимося.
Колоссям
Наших молитов -
Любов.
|
|
По своїй землі і під своїм небом
Хотів би ходити як батько і дід
Тому знайте друзі мені свого треба
Там на землі предків залишений слід
|
|
В глибині сердець наших стоїть драбина
Сперта на пам’яті душевних розумінь
Вона нам до щастя дорога єдина
Вона веде нас до світла. Оминає тінь
|
|
Дивлюсь в життя свого вікно.
Сад поетичний золотіє
Тим, що роками тихо сіяв
І клав в рядки наче зерно.
|
|
я далеко від вас
ви далеко від мене
нам дороговказ
пишуть життєві гени
|
|
Якщо ти ідеш шляхом нерозуміння
Якщо ти несеш ворожості булаву
То пропадеш як той хто взяв терпіння
Життєвий жест стане тобі кривавий
|
|
Світ говорить іди вперед
Спіймай свою майбутність
Серце – життя велосипед
Стане колись відсутнім
|
|
Тобі рідний краю співаю пісні
Почуй їх моя Україно
Почуй мою мову яка в чужині
Жила щоб я не загинув
|
|
Буває влітаю в дитячі роки.
Там хата. В ній ціла родина…
Молитва, якої навчили батьки
У вечір і ранком в нас лине.
|
|
Пробую зрозуміти святість батьківської хати, якої не бачив, про яку так солодко говорили мої тато коли дитиною я був. Вони брали мене на коліна і починали говорити тихим голосом, а словами солодкими, зрозумілими для мене, як дитини...
|
|
В Україні пісня лине воріженьків України.
Це слово для них є плахтою на бика.
Розуміють світ, як хочуть. Історія їх коле в очі.
Для них Київська Русь не була велика.
|
|
Великодній спомин про Улюч
Нині, коли ми в чужині, я, син рідного Улюча, повертаюся в пам’ять предків, які залишили мені її в чужині. Свої мене розуміють. Розуміють сусіди, бо знають, що я – син Бескидів, син Надсяння, де мова наша, як роса рання розкидала перлини забутих нині слів. Тому думками, власне, лечу туди і бачу, як плачуть руїни церков, попелища сіл, цвинтарі, де поодинокі могили говорять, що ми там жили. Як батьки своє любили, як хотіли вертатися на землю свою, хоч знали, що там нема хати, бо спалили її у 1946 році, а в сорок сьомому викинули нас зі свого. Такі були часи, що люди ставали проти себе, проти Бога.
|
|
Якщо ми ідемо у світ розуміння
І думки наші не бояться втоми
Бо ми віднаходимо в’янучі коріння
І хоч пізно спроможні говоримо хто ми
|
|
Церква в нас живою
Для християн буде
Коли в ній собою
Стануть наші люди
Лемко бойко гуцул
З під Карпат русини
Зрозуміти мусять
Хто для них родина
Не Москва а Київ
Є джерелом слави
Хто це зрозуміє
Той сином держави
В якій гербом тризуб
Гімном «Ще не вмерла…»
Ось наша девіза
Як народу перла.
18.04.2021р.
|
|
Великий піст, а в тому пості
Хто ми, господарі, чи гості?
І що ми несемо на спині,
Щоб взяти участь у Гостині?
|
|
Ти не боявся нести рідне слово
і дарити його батькові, дитині.
Іти до народу по тілі і крові.
Тому незабутим ти в нас, в Україні.
|
|
Пробую зрозуміти тишу, яка звучить біля мого тіла і пише, як жити мені в чужині. Душу колише життя і усвідомлює мені, що я, ще я, що ще пожити мені.
|
|
Зупинися і задумай лемку – брате
Над тим, що твій батько у ті роки втратив
Згадай злочин з яким в гори прийшов сусід
Про поведінку свою він знати мусів
|
|
В Карпатах родились, жили…
Любили кожну стежку, камінь,
Там мали поля і церкви,
Доки не завітала драма.
|
|
Тут де ми поеми не пишуть комусь
Бо в словах полова роїлась чомусь
Мізерна без зерна бо мудрості цвіт
Безсилий прогнилий не піде у світ
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
