Дивлюсь в життя свого вікно. Сад поетичний золотіє Тим, що роками тихо сіяв І клав в рядки наче зерно.
Думаю, осінь вже туж, туж … Життєва, але й та правдива, Яка породжує нам дива Сад повний яблук, слив і груш.
З лісу приніс рижиків кіш Промитих осені росою, Як щойно написаний вірш Поставлений перед тобою. Чекати буду твого слова. Чи зерно в ньому, чи полова? 17.09.2021р.
Дякую Вам, Пані Катерино за хліб насущний з наших плодів. Доки земля ХЛІБ БОЖИЙ родить, народ, що їст його не гине... Тільки з Богом! Василь Шляхтич з Польщі
так, ви прві! я згідний з Вами. читати вірші й розуміти, я впевнений, що треба вміти знайти теж те, що між рядками. писати рідними словами й душею брата їх суть пити приймати повні відра критик правдивих, це мені не драма.
і про це хочу говорити. знаю, від мудрих треба вчитись. я в чужину вростав роками. мій наголос в обіймах драми. все таки, я з тим мушу жити, щоб не затратити шлях мами.
Приємно тому, хто читає. Знайте, приємно теж мені, що живе тут, у чужині і сам правопису вивчає...
З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
