Тут де ми поеми не пишуть комусь Бо в словах полова роїлась чомусь Мізерна без зерна бо мудрості цвіт Безсилий прогнилий не піде у світ
А де ми підемо у весняні дні Надії і мрії зігріють вогні І святість до хати тихенько ввійде Кімната багата тим що принесе
Нас роки потоком облили де ми Присіли і жили щоб здійснити сни Тут сліди прадідів вписали в душу Ми діти всесвіту лиш рідну землю Нам треба як небо любити всі дні 11.02.2021р.
Маєте рацію, п.Василю, ми не вміємо любити свою рідну землю, нас того не вчать ні в школах, ні в суспільстві, а вона для нас - найцінніша, бо іншої нема.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
