Тарасові і Україні - слова мої нині
Ти не боявся нести рідне слово і дарити його батькові, дитині. Іти до народу по тілі і крові. Тому незабутим ти в нас, в Україні. З окрайчиком правди в прадідівській мові, з колоском надії ти ніс осолоду. Роки проминають. Зернятко любові Здійснювало мрії і несло свободу. То тебе Бог дав нам наче нагороду. Ми твоє писане понесемо далі І будемо пили мов цілющу воду. Картини і вірші на правд п’єдесталі Люди класти будуть, як весняні квіти, Бо ми Брате - Друже всі козацькі діти. 13.03.2021р.
Додав: Szlachtycz (14.03.2021)
| Автор: © Василь Шляхтич
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Тяжко таке писати... Двічі доводилось в етері читати цей твір. То дувже тяжко читалось, не дивлячись на те, що емоціями добре керую.
klavysjka : Дуже хочеться надіятись і вірити в те, що після кожної ночі зустрінемо ранок
klavysjka : Дякую! І цей твір став прекрасною піснею, яка встигла полюбитись людям
klavysjka : Насправді так воно і є. Насправді у кожного своє.