КОНКУРС ЗАВЕРШЕНО.

ЗАРАЗ ТРИВАЄ ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ КОНКУРСУ.

КОНКУРСНІ ВІРШІ

ВІРШІ ПОЗА КОНКУРСУ


РЕЗУЛЬТАТИ КОНКУРСУ:
(деталі тут)

1 місце -
AN_Kravchuk
за вірш "ВІД ЧОГО МЕНІ ВЕСЕЛО"
2 місце -
К@труся за вірш-пісню "БІ-БІ"
3 місце -
Panna за "СВЯТИЙ МИКОЛАЙ" та InhearT за вірш "ЛІТАЧОК"


КОНКУРСНІ ВІРШІ:

     
  СВЯТИЙ МИКОЛАЙ! (Panna - 59/13-4.8/12)   -  ІІІ місце конкурсу

До маленьких діток,
У рідненький край,
Кожен рік приходить
Святий Миколай.
Він сідає в санки
Візьме батіжок,
Трусить бородою
І летить сніжок..
Де слухняні діти-
Відкрива віконце,
Щоб сон не злякати
Й не збудити сонце.
Під подушку сипле
З торби подарунки:
Іграшки,цукерки,
І всякі пакунки.
А хто не слухняний-
Той часу не гай,
Бо вже у дорозі
Святий Миколай.
 
 
  НА ДОБРАНІЧ, ДІТВОРА! (Asedo1949 - 51/22-4/12 )
М’яч тікав від дітвори,
До вечірньої пори,
І не встиг зметикувати,
Як усі пішли до хати.
М’яч тихесенько зітхнув:
- Хто ж мене отут забув?
Та прибіг малий Тарас,
Аж підскочив м’ячик:- Клас!
- Я знайшовся вже, ура!
На добраніч, дітвора!
 
     
  ЛІТАЧОК (InhearT - 68/34-4.9/10)   -  ІІІ місце конкурсу

Підніму руки, враз у небо скочу,
Як літачок, летіти в ньому хочу,
Бо мрію, щоб тендітні руки-крила
Блакитна далечінь мої зловила.
Я більше не сидітиму в сторонці,
Бо хмарки дивні бачу у віконці,
Журавлик там неголосно курличе,
У небеса безмежні друга кличе.
Здіймаюсь. Все лечу дедалі вище,
За мною вітерець весняний свище,
Незвично, ненароком навіть лячно,
Промінчик в очі б’є мені невдячно.
Маленькі хмарки, мов легкі пір'їни,
Я в них, мов гість казкової країни,
Внизу дерева й карлики-будинки,
Зі мною в небі сонце і хмаринки.
Я підіймаюсь в космос, мов ракета,
Ось зірочка всміхнулась, ось комета,
Говорить тихо матінка: «Іванку,
Вставай хутчіш, готуйся до сніданку".

 
     
  БІ-БІ (К@труся - 50/18-5/9)    -  ІІ місце конкурсу

Бі-бі (на конкурс віршів)У суботу на роботу дві краплинки запізнились –
Не хотілося вставати їм у вихідний.
І тому не всі дерева вранці дощиком умились,
Бо розлився він над лісом зовсім не рясний.

А хмаринка сорок п’ята у дворі стояла марно,
І чекала на краплинок, і бібікала.
Позліталися з околиць усі блискавки і хмари
І такий зчинили галас їм під вікнами!

А хмаринка сорок п’ята у дворі стояла грізна
І сварилася: «Гуляти більше не пущу!»
А коли краплинки встали, вже було занадто пізно –
Райдуга була у небі, як після дощу!

 
     
  ЛЮБЛЮ ХЛІБЧИК... (Panna - 41/24-5/8)

На столі хлібина свіжа,
(Ще тепла скоринка),
Біля столу із ляльками
Грається Даринка ,

А кого ти більше любиш-
Татка чи матусю ?
Запитали у Даринки,
Чи бабцю Марусю ?

А Даринка посміхнулась
І знизала плечі ?
Люблю хлібчик -_
Той,що бабка
Витягнула з печі !!!
 
 
  АНГЕЛ-ОХОРОНЕЦЬ (Panna - 36/13-5/8)

Завела розмову в школі
Дівчинка Марійка ,
А у мене є сестричка,
Маленька Софійка .
- А у мене - нова сукня,
І в тата - автівка ,
- А ми їдемо до моря,
В нас вже є путівка.
- А у мене нова книжка,
І новенький ранець,
- А у мене, каже юлька,
Ангел-охоронець!
 
 
  ВІД ЧОГО МЕНІ ВЕСЕЛО (AN_Kravchuk - 60/19-5/7)     -  І місце конкурсу
Мені весело вставати рано, на зорі.
Мені весело гуляти з друзями в дворі.
Мені весело стрибати по густій росі.
Мені весело блукати в луговій красі.
 
 
  ТОВСТУЛЬКА (Asedo1949 - 37/21-5/7)

Сміхотлива наша Юлька.
Каже: - Я собі товстулька!
Менше їсти мені треба,
Закриваю вже півнеба…
Коло пишного стола,
Геть, забула ці слова.
З’їла кашку з молочком,
Хліба з маслом і медком,
Пиріжки смачні з узваром,
Завиванчики з «Нектаром»,
Попросила ще сметани,
Бо вона аж в роті тане.
Не забула ще і жменьку,
Взять цукерочок в кишеньку.
- Я гулять в садок не піду,
Не далеко й до обіду.
 
 
  МАЛЕНЬКА ГОСПОДИНЯ (Shtanko - 56/15-5/7)

Поки всі пішли до хати,
Буду мамі помагати –
Я малу візьму лопату
І піду город копати.
    Ой, болять у мене руки.
    Нащо ці терпіти муки…
Вже свою лопатку кину,
Із сапою, аж до тину,
Я полоти йду капусту,
Бо росте занадто густо…
    Трохи грядку пополола,
    Враз бажання охололо…
Принесу граблі залізні –
Огірки посію пізні.
У малої господині
До ладу все буде нині.
    Ой, болять у мене ніжки.
    Відпочити треба трішки…
Ось побачила матуся,
Як в городі я труджуся,
Навіть сплеснула в долоні:
«Скрізь порядок!
    Дяка, доні!»
 
 
  ПІРАТ (Asedo1949 - 29/16-5/7)
 
Вийшов тільки Ваня з хати,
Як насупив бровенята…
- Що вже трапилось, Іванку,
Що такий похмурий зранку?
Тягне кепку аж на очі,
Розмовляти він не хоче.
Посміхнувшись, каже брат:
- Не чіпайте він - пірат!
 
 
  КАША (Мурашка - 39/30-5/6)

Просить мама Віру й Машу,
Щоб дівчатка їли кашу.
Віра каже:"Ой,гірка!
Має бути не така!"
Маша кривиться:"Солона !
Хай за мене з"їсть ворона!"
А матусенька сміється:
-Це вам,донечки, здається,
Бо пухнастий кіт Давид
Й миску вилизав,як слід.
 
 
  Я - ВЕЛИКИЙ (InhearT - 40/24-4.8/6)

Загортаюсь у клубочок кошеням
І підстрибую до неба мавпеням,
За метеликом біжу я навздогін,
Не жаліючи ні ліктів, ні колін.
В голові моїй сто тисяч запитань,
Всі секрети розгадаю без вагань,
Мама каже, що за літо я підріс,
З-під стола уже видніється мій ніс.
"Ти - великий, - запевняє мене дід, -
Вже шнурки в*язати вмієш так,як слід,
Восени, онучку, пІдеш в перший клас,
Наче річка, пропливає швидко час".
Я - дорослий, в мене є велосипед,
Татко скоро подарує ще й мопед,
Для бабусі я - зразковий молодець,
І вона мені то сирник, то млинець.
Мама кашею частує, я росту,
Вона каже, все сприймаю на льоту,
Як інакше? Це ж такий цікавий світ,
Я - великий. Бо мені вже вісім літ.
 

 
  ПЕРШЕ КОХАННЯ (InhearT - 52/33-4.8/6)

Коли я був ще у садочку,
Сидів не раз і у куточку,
І після раннього купання
Зустрів найперше я кохання.
Було їй п’ять, мені чотири,
Не мав ні авта, ні квартири,
Вона була ще незаміжня,
Та то моя любов тодішня.
Я не писав іще куплети,
Носив їй масло і конфети,
Ну і вона мене кохала
І навіть раз поцілувала!
Але прийшов до неї інший,
За нього точно був я гірший,
Бо то прийшов до неї тато
Із дитсадочка забирати.
Вона мені розбила серце,
А я розбив її люстерце,
І не конфет, а з маком дулю,
Нічого більше не дарую.
Таке от перше те кохання,
Що принесло розчарування,
Мораль історії ж така:
Не трать бездумно п’ятака.
 

 
  ХМАРКИ (Roksa - 48/20-5/5)

В дитинстві, кожна хмарка- персонаж.
От, глянь! -Пливе по обрію Телесик!
За ним женеться відьма, що аж- аж...!
Нашорошила свій хитрющий носик.

Ярила проковтнув крилатий змій,
Забагровів, зіщулився в клубочок -
Його розвіяв сильний буревій
І залишився ситцевий димочок.

Кучері білі линуть в синю даль-
В небесній гладі чешуть коси діви.
Абукасим вдягнув новий сандаль...
Вітри розпелехали коням гриви.

Хтось виклав з хмарки ангельське крило,
А ось пухнастий хвостик - лис Микита!
Живе в людині кожній джерело-
Дитинства творчість за роками скрита.

Літайте, люди, в хмарах! - Хто сказав,
Що ви не доростете до "сивинки"?!
Важливо щоб ніхто не забував
дитинством розмальовані стежинки!
 
     
  Є У ГРИЦЯ… (jakov-buga - 45/34-5/5)

Є у Гриця мала киця,
В його пригорщі – їй спиться:
Він їй пісеньку співає –
Мурнявчулька й засинає…
Гриців спів той колисковий –
Од великої любові.
Гриць до кицьки дуже звик:
Їй він буде – захисник!..


ЗОЗУЛЬКА-КОРІВКА

Зозулька - корівка
Не птах,що літає…
Корівка синочка свого доглядає…
Зозулька на луках
З бичечком пасеться:
Йому й пастушку
Молочка дістається.
 
 
  ЗІРКА ФУТБОЛУ (Валькірія - 44/17-5/5)

Віршика написано від імені шестирічної
дівчинки, у якої є чотиримісячний братик...


Коли сім'єю футбол ми граєм -
Я, мама й тато м'яча ганяєм,
А на воротах сидить мій братик
(Бо ще не виріс, аби стояти).

Хоч мама каже : "Я - ас футболу!",
Та м'яч від мами втікає полем,
Заплентав ноги у сітці тато,
Беззубим ротом сміється братик...

Та ми веселі і духом дужі -
М'яча ганяєм по всіх калюжах,
І я стрибаю, радію голу,
Бо я - майбутня зірка футболу!
 
 
  Я ДОРОСЛА СТАЛА! (Planeta - 39/8-5/5)

Я ДОРОСЛА СТАЛА! (на конкурс)Вчора я батькам сказала
- Знайте, я доросла стала.
І в садок сама зберусь,
Встану, вмиюсь, одягнусь.
Вірте! Праду вам кажу,
Завтра все вам покажу.
Так! Не просто я вдягалась,
А ретельно готувалась.
В мами я знайшла помадку,
Пудру, крем і шоколадку,
Лак, парфуми та прикраси -
Одягла усі одразу.
Також зачіску зробила,
Жовтий бантик наліпила.
Я готова до садочку,
Зустрічайте свою дочку!
 
 
  СВЯТО У САДОЧКУ (avtor8888 - 20/5 - 5/5)

У садочку дуже скоро
Буде свято в нас чудове.
Буде бал і маскарад
Дітки постають у ряд.
Всі костюми вже пошиті,
Дітки будуть гарно вдіті.
І зайчатка й ведмежатка,
Їжачки і козенятка...
Буде справжній виступ в нас,
Заспіваємо для вас.
І батьки прийдуть радіти,
На дітей своїх глядіти.
Ми надіємось що Ви,
Не забудете прийти.
Й пригадаєте собі,
Що ви теж були дітьми.

P.S. Діте, як Святе Письмо,
       Діти-це саме добро.
       Діти-сенс для існування.
       Діти-це твоє кохання.
       Діти-янголи земні,
       Діти-просто ЧАРІВНІ !!!
 
 
  Я ЧАСТО ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО (lyu4450 - 42/16-4.6/5)

Я часто згадую дитинство,Я часто згадую дитинство - для конкурсу віршів
Медовий присмак на губах,
Не знала болю й лицемірства,
Бабайка був найбільший страх.

Любила маму цілувати,
Тікати з дому до ставка,
Зелені яблука жувати
Й за чуба смикати Славка.

Бешкетувала і сміялась.
Гусей дражнила у садку,
І на козі верхом каталась,
А потім гралась в холодку.

Скоріше вирости хотілось,
І крала в мамки чобітки,
І на підборах шкандибала,
І бабські слухала чутки.

Сьогодні ж хочеться дитинства,
Домашній спечений хлібець...
Не боротьби, не верховенства,
А чистих, сонячних сердець!
 
     
  МИКОЛАЙ (sol44naty - 33/6-5/4)

Через засніжені рівнини
Спішив без втоми і зупину
Дідусь кремезний. Ніс на спині
Дари кожнісінькій дитині;
Йшов по Європі добрим кроком,
На Україну поспішав.
Бо мав зайти у кожну хату,
Де з нетерпінням вже малята
Його чекали подарунків:
Смачних цукерок і пакунків.
Як готував свої лаштунки
Ретельно , пильно добирав
Всіх діток добре пам’ятав,
Їх поіменно називав.
Мартусі ніс гарненьку ляльку,
А Петрику комбайн, сівалку,
Ведмедика просив Миколка;
А для Наталочки – заколки…
Ану, хто, любі дітки, знає,
На кого цілий рік чекаєм?
Гукнемо разом в сніжні далі:
Приходь скоріше, Миколаю!
 
 
  ВЕСЕЛИЙ СТРИБАЙЧИК (Beatus - 31/6-5/4)

Морозець малює знову
На вікні моїм корову.
А ще він намалював
Зайченятко поміж трав.

Ну й веселий цей стрибайчик,
Що хапа мене за пальчик.
Він лякає - не боюся,
Він стрибає - я сміюся!

Мама в двері заглядає:
"Хто це там такий стрибає?
Хто це білий, наче сніг,
Перестрибує поріг?"

Зайчик мій так розстрибався,
Що аж татко налякався.
Він подумав, що то лев
Стрибонув із-за дерев.

А бабуся, а бабуся
Тільки зайчик відвернувся,
Заховалась аж на піч,
Там просиділа всю ніч.

А веселий цей стрибайчик
Знов хапа мене за пальчик.
Він лякає - не боюся,
Він стрибає - я сміюся!
 
 
  ПИСАНКА (Shtanko - 30/8-4.8/4)

Радіє, радіє уся Україна!
Радіє дорослий, радіє дитина –
Омріяне свято зійшло із небес,
Правдивеє слово – Христос наш воскрес!
 
Розквітло у небі від сонця проміння
І листом буяє земнеє коріння...
А курка яєчко для мене знесла,
Його розмалюю, хоча ще й мала.
Мій пензлик виводить листочки-гачечки
І лагідні квіти цвітуть на яєчку,
І писанка сяє, бо свято цей день –
Воскрес наш Христос і вітає людей!

Христуюсь із татом, із мамою, братом, -
І ціле яєчко – в нім сили багато,
Бо силу дає мені Божа любов!
Воскрес наш Христос! І радіємо знов!
 
     
  КОЛИСКОВА ДІВЧИНЦІ (Валькірія - 37/14-5/3)

Спить дівча малесеньке у своєму ліжечку,
Бо втомили крилонька денні віражі.
Буде тобі снитися місячна доріжечка,
Що до тебе стелиться з рідної душі.

Я попрошу янголів, щоб вони крилятами
Всім твоїм тривоженькам ставили заслін.
А коли ти, дівчинко, безтурботно спатимеш,
Поруч я стоятиму, схожою на тінь.

Бачу я, як янголи наче посміхаються,
Бо ж у тебе крилонька схожі, як у них.
Крихітні долоньки їх оченят торкаються
І тобі нашіптують дивовижні сни.

Світить ясний місячок крізь твоє віконечко,
І тебе, мов зіроньку, ніжно обійма.
Коли встанеш, дівчинко, засіяє сонечко,
Ти в його проміннячку будеш не сама!
 
 
  СМАКОТА (Planeta - 33/5-5/3)

Вчилась мама випікати -
Тісто замісила.
Замість гарного торта,
Коржики зліпила.

Маму любу виручаю
Й таткові хвалюся.
-Я сама робила це.
Хочеш поділюся?

Каже татко - Смакота!
Мамі так приємно,
Що трудилася вона
Зовсім не даремно.
 
 
  ДВА ЛИСТОЧКИ (galina-fesyuk - 30/4-5/3)

Є у мами діти – два сини – дубочки,
І вони для неї – два гарні листочки:
Молоді й зелені, як бруньки весняні,
В маминому серці світяться вогнями.
    Два сини – дві зіроньки -
       небесні світила,
     Коли вони поруч, серцю
       тепло й мило,
Коли у розлуці – сад душі дрімає
І мовчать струмочки, пташки не співають.
Два сини-журавлики, чи два соколята,
Без них нема щастя в матусиній хаті,
Без них – тихо в лузі, з ними - сад у квітах!
Хай ростуть на радість всім матусям діти!
 
 
  ПРИНЦЕСА ЗИМА (AN_Kravchuk - 44/6-5/2)

У гості завітала принцеса зима,
Снігом чарівним сховала поля,
Льодом скрипучим скувала річки,
Морозом пекучим защипала носи.
Звірятка маленькі, налякані сплять,
Тільки малеча хоче гулять!
 
 
  СЕРЙОЗНА РОЗМОВА (Planeta - 26/6-5/2)

До серьйозної розмови
Тато мене запросив.
Дав цукерок мармеладу,
Чаєм з медом пригостив.
Мама вафельки дістала,
Що ж цікаво мені сталось?
Кажуть:
- Є в нас новина -
Будеш доню не одна.
Братик в тебе буде скоро.
- Я вважаю це чудово!
 
 
  СИНИЧКА (Beatus - 20/3-5/2)

У кватирку, мов сестричка,
Стука дзьобиком синичка:
"Не забула ти про мене?
В мене пір'ячко зелене,
Я вся спереду жовтенька,
І сама така маленька..."

"Ні, синичко, не забула!
Черевички теплі взула?
Я ж без тебе - ані кроку!
Ось довчу лише уроки...
Почитаю я вже потім,
Почекай мене на плоті... "

"Ой, куди ж ти, доню мила?
Ти ж уроків не повчила!
Обіцяла ж - на п'ятірку!..
Не пущу тебе на гірку!
Чом сумне у тебе личко?.."
"Мамо, мамо!.. Там - синичка!.."
 

 
  ІМЕНИНИ (Planeta - 19/0-5/2)

Скоро в мене іменини.
Знаю, це - день особливий.
В тата я попрошу м'ячик,
Буду дуже йому вдячний.
У матусі пендзлик й фарби,
Малювання - справа варта.
У бабусі книжку нову,
Де всі мешканці казкові.
І гелікоптер в дідуся,
З ним я точно поділюся.
Скоро в мене іменини,
Набираюся терпіння.
 
 
  МИКОЛАЙ (Lilafea - 20/3-5/2)

Знов снігами світ біліє
І збуваються всі мрії,
Бо з Небес у рідний край
Завітає Миколай!
На санках його дарунки:
Шоколадки й книжечки,
Гарні іграшки і стрічки
Покладе під подушки.
Всіх слухняних обдарує,
Всім гостинці принесе,
А бешкетникам й лінивим
Чортик прутик підкладе…
То ж готуймося до Свята,
Щоб Святий нас не забув,
Щоб були усі багаті
Й Ангел-щастя не заснув.
Щоб у кожен дім й родину
З Миколаєм йшло добро,
Щоб нікого в Україні
Без гостинця не було.
Щоб жилося в мирі й згоді,
Щоб лунав веселий сміх,
Бо сьогодні Чудотворець
Нас благословляє всіх.
 
 
  МУР-МУР-КОТИК (halo4ka - 17/2-5/2)

Мур-мур-вушка, мур-мур-лапки
Захотіли дуже спатки.
І проспав пухнастик-кіт
І сніданок, і обід,
Бо йому в нас на печі
Смачно снились калачі.
 
 
  ВЕСЕЛКОВІ КОЛЬОРИ (Myrka - 4.5/2)

Подивіться навкруги:
Скрізь яскраві кольори,
Он сніжинка закружляла,
В білім світлі засіяла…

В небі сонечко заквітло,
Посміхнулось нам привітно,
Хоч воно не дуже гріє –
Жовтим світлом майоріє…

Вряд дерева стоять голі,
Вже немає зерен на полі,
Ми не будем сумувати,
Можем досхочу там грати…

А погляньмо вгору ми,
Яскраво - сині кольори,
Ой, дивись які хмарки
Крають серце залюбки…

Он красива пишна сосна,
Зеленіє довго й хтозна,
Скільки білок приютила
І їм щастя удружила…

То ж Дитинство – це мов гра,
Байдуже яка пора,
Скрізь веселка з нами грає,
Серця щастям обливає!!!
 
 
  Я ВЕЛИКИЙ! (avtor8888 - 28/12 - 5/1)

Чомусь мене в садочок ,
Ніхто не відпускає.
Всі кажуть , що маленикий,
Ще вік не дозволяє.
А я такий великий ,
Аж майже вже сиджу.
Сміюся - я веселий,
Та іграшку гризу.
І є у мене зуби ,
Чотири ! Уявіть !
Уже я дуже скоро
Навчуся говорить.
Тоді мене вже точно
В садочок заведіть,
Бо дуже я вже хочу
Із дітками дружить.
 

 
  МОЯ МУЗИКА (AN_Kravchuk - 41/7-5/1)

Музика - це диво, радість, чудеса.
Музика - це сонце, зорі, небеса.
Музика - це честь і відвага.
Музика - це мудра порада.
Музику люблять усі.
Музика живе у моїй душі.
 
 
  КОТИКУ ОСКАРУ (galina-fesyuk - 23/4-5/1)

Приніс Сергійко мамі
Кошенятко сіре.
Над очима – чорні плями,
Лапки й вушка білі.

Як нап'ється молока,
Із м’ячиком грається,
А ввечері, перед сном
Лапками вмивається.

Хвостиком мишей лякає,
Наче сторож уночі.
Вранці щось під ніс мугиче,
Як прокинеться Сергій.

Він йому, як другу, лапку
Ніжно простягає.
Треться, радісно мяукає
І в клубок перевертається.

Скільки втіхи в нашім домі!
Я не вмію передати.
Кішка забирає втому
У Сергійка і у брата.

Всіх дорослих веселить
Оскар – сірий котик.
Має звичку відкривати
Загадково ротик.
 
 
  НІЖНЕ СОНЕЧКО ПІД ВЕЧІР (lirik1205 - 22/4-5/1)

Ніжне сонечко під вечір
Промінці свої ховає.
Відчиняє небо двері,
Зорі місяць розкидає.

Діточкам говорить казки,
Про звіряток, що у лісі.
Про життя яке прекрасне
І що діється у світі.

Закривають дітки очі,
Їм чарівні сняться сни...
Хай блукають всі щоночі,
У казковий світ вони!
 
     
  ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ (lirik1205 - 31/4-5/1)

Сьогодні тема, наче гра,
В мандрівку їхати пора.
Слід нам засіб вибирати,
На чому будем мандрувати.
Наприклад, є велосипед,
Педалі крутимо вперед.
Але устали наші ніжки,
Нам відпочити треба трішки.
Є кращій засіб ще у світі -
Автомобіль сьогодні діти.
На ньому ідемо до моря,
Дорогу вказують нам зорі.
А що би море перепливти,
На корабель нам треба сісти.
А щоб летіти вище хмарок
В літак ми сядем незабаром.
Але були інші часи,
Де були коні до снаги,
Їх запрягали у візки
Про це дізнались щойно ми.
Тепер додому нам пора,
На цьому скінчилася гра!
 

 
  ДОМОВИЧОК (мартин - 20/5-5/1)

Є гарніший відпочинок ,
Як в мами хатині?
Там і старий Домовичок,
На варті дитині :

Завжди спокій зберігає ,
А звалить дрімота:
Він радіо вимикає,
Розрубує дрота .

Щоб не втрутилась природа
В мої сни солодкі
Вітри буйні вбере в пута,
Замкне всі колодки.

Сад зелений опікує -
Соловей затихне
І ластівка під стріхою
Під мій сон не пискне .

Не дасть в саду ворохнутись
Ні квітці ,ні гілці.
Й пастушкові повернутись,
Грати на сопілці.

Не забринить коло вуха ,
Стара ,прикра муха.
А Домовик -блюде старий ,
Як я соплю слуха:

-Спи хлопчику,спи миленькийй
В німій спочинь тиші,
Відсипайся за минуле,
Замовкніть же миші!

Приготуйся у майбутнє-
Виспись ще на роки ,
Бо грядуть дні незабутні,
Завтра нові кроки...

Хай насняться сни солодкі,
У дитинства тишшшшііііі,
Збудуться в строки короткі
Мрії,найсміливіші.
 
 
  АНГЕЛЬСЬКА КОЛИСКОВА (sol44naty - 18/2-5/1)

«Лю-лі» – Ангелятко колисало немовлятко.
Прохолоду крильми слало, ніжно личко цілувало,
І співало, і пестило, додавало у сні силу.
«Спи ж, моє маленьке, спи, я навію райські сни:
Про садочки, що квітують орхідеями й бузком,
Дивним запахом чарують лісових суниць смаком.
І пливуть рожеві хмари, як величні кораблі,
В небесах живуть жар-птиці, – в них веселка на крилі;
Там у дружбі мирно ходять разом тигри і слони
Де панують мир та згода, і нема в раю зими…»
А дитятко міцно спало, любо в сні лиш усміхалось,
І немало навіть страху, що при ньому – дивна птаха.
Лоскотів дитя боїться, м*яке,біле а не киця?
«Це твій Ангел-Хоронитель, він заступник і учитель.
Лиш поклич, він тут як тут – завжди вкаже добру путь.
Від народження й до смерті є твоїм опікуном.
Подивись – грайливо, в шибку заглядає за вікном
У важкі хвилини болю ,порятунок свій зішле
Чи в огні, чи в прірві моря, крила білі простягне.
Коли станеш ти дорослим, з Ангелом в душі живи,
Ні на мить не сумнівайся: всюди разом завжди ви.
 
 
  МИКОЛАЯ Я ЧЕКАЮ… (Lilafea - 17/1-5/1)

Миколая я чекаю
Й в молитвах Його благаю:
О, Святителю-Владико
Радість нам зроби велику,
Ласку нам найбільшу дай,
Щоб розцвів мій рідний край,
Щоб було в нас все в достатку –
Більше правди і порядку,
Щоб всі дітки не хворіли,
А зростали й багатіли,
Щоб щасливі були рідні
І веселі, і привітні,
Щоб гостинців повен віз
Ти в дарунок нам привіз:
Дай для Павлика комп’ютер,
Для Назарчика - кожух,
Для Миколки – дві фудболки
Й ведмежатко Віні-Пух,
Для бабусі – теплі капці,
Для дідуся – телефон,
А для мами дай квартиру,
Щоб великий був балкон…
Чудотворцю- Миколаю,
Я звичайно, добре знаю,
Що занадто вимагаю…
То ж пошли нам всім здоров’я,
Щастя, радості, всіх ласк,
Щоб в душі вогонь не згас,
Дай достаток Україні,
Щоб збувалися всі мрії,
Щоб змогли всі так зажити,
Щоб не було що просити…
 
 
  СКОРО СВЯТО МИКОЛАЯ (Lilafea - 14/0-5/1)

Ми із братиком сьогодні
На колінця припадем
Зложим ручки до ікони
І молитвочку складем.
Скоро Свято Миколая –
Свято всіх малих діток,
Що були слухняні й чемні,
Ходять в школу чи садок.
Ми чекаємо Святого
І благаємо всіх ласк,
Щоб в своїх турботах в Небі
Не забув бува про нас.
Щоб почув нашу молитву
І благання всіх дітей,
Що чекають подарунків
В цей зимовий сніжний день.
То ж пошли нам всім здоров’я
І великим, і малим,
Щоб щасливо підростали
І ніхто не був сумним,
Щоб у нашій Україні
Не було лінивства й зла,
Щоб твоя Святая Слава
Тут ще більше розцвила.
 
 
  РОЖЕВЕ ДИВО! (мартин - 13/3-5/1)

Учора бачив я дельфіна ,
Ви, не повірите у диво-
Рожевий ,наче та Мальвіна
По хвилях ковзав він грайливо ,

Сміливо загравав із сонцем
Пускаючи до неба бульки ,
Із шустрим променем сліпучим
Весело грався у піджмурки .

Хотів до них я приєднатись ,
Та помішала чорна хмара –
Проміння вділо темні шати ,
Рожеве диво –зник примара .

Жадаю стріти знов пропажу ,
Та злитись серцем у те щастя ...
Де ж він ? Напевне сонце вкаже ,
А чорній хмарі, хай їй трясця.
 
 
  БЛАГОСЛОВИ, БОЖЕ, МАМИНЕ ЖИТТЯ (galina-fesyuk - 11/0-5/1)

- Хто із сонцем встає, діти?
- Очі мамині!
- Хто плекає Вас, як квіти?
- Руки й серце мами!
- Хто голубить, пригортає,
Стіл сніданком прикрашає?
- Хто дівчаткам плете коси?
Хто удосвіта крізь роси
Йде в капличку помолитись,
За дітей в Бога просити
Щастя, доброго здоров’я
І прожитку – довгий вік?
- Це матуся наша люба!
То ж нехай їй добре буде
І живе многая літ!

Дай їй, Боже, многа літа!
Многа літа, многая!
На коліна припадаю,
Бога прошу і благаю:
Благослови її життя!
 
 
     
  ДОПИТЛИВІСТЬ (Мурашка - 37/17 - 4/1)

Ішов лугом Чорногуз
Ніс у мішку він гарбуз,
Раптом жаба виглядає
І здивовано питає
-Чи не тяжкий гарбуз дуже,
Добродію Чорногузе?
Поки відповідь чекала
То й вона в мішок попала.
Та всеодно., вже й з мішка
Чорногуза все пита:
-Чи не тяжкий гарбуз дуже ,
Чорногузе любий друже?
Чорногуз мішок знімає
І так їй відповідає:
-НЕ СУНЬ ,жабко ,СВОГО НОСА,
У ЧУЖЕ,НЕ СВОЄ,ПРОСО .
Це прслів"я треба знати,
Щоб в мішок не потрапляти.
 

 
  ГОРОБЧИК (avtor8888 - 20/7-4/1)

Десь-колись, давним-давно,
Сів горобчик на вікно.
Заглянув до нас тихенько,
Попросивши крихтів жменьку.
Відчинили ми віконце,
Зазирнуло до нас сонце,
А горобчик не летить,
Все сидить і цвіріньчить.
За відвагу ось таку,
Дали крихтів смільчаку.
І від-тоді, з того дня,
Ми годуєм горобця.

 
     
     
  КУХОННІ ПРИБОРИ (lirik1205 - 22/3-23/4/1)

Борщик кухарі зварили,
По тарілочкам розлили.
Діткам вистачить усім,
Бо каструлька літрів сім.
В світі інші є прибори
І виделки і ножі,
І вони служить готові
Для нас з вами дітлахи.
У японців інший погляд
Палички для їжі роблять,
Ними вміло управляють,
Навички немалі мають.
Ми забули є ще ложки,
Поряд невеликих трошки.
Є ще кавові сервізи
І у них свої сюрпризи.
Кавою нас пригощали,
Ми спасибі їм сказали.
Що казати важко діти
Без приборів точно жити.
Ми до них уже всі звикли,
І вони тепер не зникнуть.

 
   
 

 
     
 

ВІРШІ ПОЗА КОНКУРСУ:

 
     
     
     
  СВОЇХ НЕ ЗРАДЖУЙТЕ ДІТЕЙ (lyu4450)

В дитячі очі поринаю,Своїх не зраджуйте дітей - на конкурс віршів
А то ж не очі - океан!
На шкуру й кістки споглядаю,
Мабуть, голодний наш пацан....

Тоненький голос - мов дзвіночок
В очах виблискує печаль.
Такий малесенький клубочок...
Це немовля безмежно жаль.

Що ж відчувала горе-мати,
Коли залишила дитя?
А чи змогла спокійно спати,
Прогнавши з дому, як щеня?

У всіх батьків молю я щиро -
Своїх не зраджуйте дітей,
Бо в сиротинцях геть не мило
Без щирих, маминих очей.
 
 
  ПУХНАСТЕ ДИВО (Rodzunochka)

Тихенько двері привідкрив,
Крізь ніч в кімнату прошмигнув.
Мій кіт втікаючи від злив
Під лапу музу загорнув.

"Ну як ти міг? Куди ж ти ліз?" -
Але слова коту пусті.
Він гордо задере свій ніс
І муркотітиме ввісні.

Не треба більше вже шукать
Ту звичну музу по рядках,
Бо можна книгу прочитать
В котячих сяючих очах.
 
 
  ДИТЯЧИЙ МОНОЛОГ (Rodzunochka)

Ви знаєте, весна таки наївна,
І синє небо - крапелька роси,
І кожна квітка все одно царівна,
А вітер злий, хоч як там не проси.

Ви знаєте, тополі вчили пісню
Ту, що співаєм нишком при зорі!
А мрії ті я все ж таки не здійсню
Без палички загублених морів.

А день буває зовсім чорнобілий,
А та пташина темна, наче тінь.
Ви знаєте? Чому ж ви оніміли?
Ми теж шукаєм істин і прозрінь...
 
 
  ХЛІБ - НАШЕ ЗОЛОТО (Мурашка)

Я бачив золота багато,
Його в долонечках тримав.
"Хліб - наше золото,"-завзято
На елеваторі читав.
-Чому?,-задав питання діду
(В надії,що дідусь все знає),
А він якраз чекав обіду,
І враз мені відповідає:
У хліба.внучку, цінність злата,
Це мусить знати і маля,
Він голоду не дасть забрати

В людей безцінне,це ЖИТТЯ,
Хліб треба завжди цінувати,
Є ХЛІБ,ТО БУДЕ І БУТТЯ.
 

 
  ДОНЕЧЦІ (Shtanko)

Ласкаве сонечко у вікнах
З проміння випліта ажур
І будить ранок. Скільки світла
Небесний сіє абажур.
Ти ще дрімаєш, феє мила,
Чита казки солодкий сон,
Де ти злітаєш, мов на крилах
У свій дитячий пантеон.
Тоненькі кіски-колосочки,
Немов би сонця промінці.
Усмішка світиться у дочки,
Дрімає лялька у руці.
А як прокинешся – співаєш
Веселу пісню: «Ле-лю-лю».
Дзвіночком голос твій лунає:
- «Усе на світі звеселю!»
Тендітна феє-дріботушко,
Весь день кружляєш у танку.
Моя, маленька щебетушко,
Даруй мелодію п’янку!
А зарясніють раптом сльози
У оченятах золотих –
Я пригорну тебе і грози
За мить пройдуть. І біль затих.
І знов веселкою поллється
Грайливий голос, як струмок.
І сонечко тобі всміхнеться
У довгім плетиві стежок!
 
 
  МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ (sol44naty)
Цілуватиму очі, мов зіроньки,
Із краплинками сліз бурштину
У обіймах зімкну ніжні рученьки
І від щастя потону-засну.
Схороню тебе білими крилами, –
Я ж лебідка, матуся твоя,
І голівоньку з русим волоссячком
Притулю до грудей міцно я.
Твою доленьку вишию-виткаю,
Всю любов укладу в вишиття,
Йди в житті лиш дорогами світлими,
Хай освічує шлях твій зоря.
Заквітчаю доріженьку квітами,
Де лиш ніжки твої пробіжать.
Вмию личко твоє сонце-літеплом –
Це для серця мого благодать.
Розмалюю все небо веселкою
Лише сонечка промінь впущу
І над сном твоїм схилюся тишею,
І молитви слова прошепчу.
 
 
  ДАЛЕКІ БЕРЕГИ (werty)

Той дивосяйний світ
далекого дитинства…
Ті довгі-довгі дні
з десятками пригод,
Де казка, яв і сон
сплелися в триєдинстві,
І Ангел вів мене
від лиха і негод.

Всі брались прищепить
мені найкращі риси,
А я метикував,
сховавшись за стіжком,
Чому це у кота
не вуса, а вібриси,
І де воно росте,
какао з молоком?

Я вірив щиро в те,
що завтра буде краще,
(Сам перший секретар
мій галстук пов’язав!)
І землю, де я ріс,
не зрадив би нізащо.
У латаних штанцях
в поля отару гнав.

Там, де сарматський слід
ще видно між ярами,
Схід сонця у степу
стрічав я на стерні.
І з пагорбів крутих,
отесаних вітрами
Мадонни кам’яні
всміхалися мені.

А думка, як стріла,
летіла в нескінченість.
Між зорями пливли
усі мої чуття.
В космічнім кораблі,
між видатних учених,
А за штурвалом – я.
І курс – у майбуття.

І хай не все в путі
складалось так, як треба,
І човник мрій моїх
втонув у вирі справ,
Нехай не я, а хтось
зірки хапає з неба –
Ніколи я в житті
за цим не жалкував.

Ті спогади ізнов
мене в дитинство манять,
Промінчиком надій
у серці збереглись…
Все далі крізь роки
видніються в тумані
Моїх дитячих мрій
далекі береги.
 
 
  СКЛЯНЕ МАВПЕНЯ (InhearT)

Згадалося, як третьої зими мого життя,
З ялинки новорічної зірвав я мавпеня,
Я бавився ним доти, аж доки не розбив,
І в ті свята зимові ще й сльози був пролив.
Тоді я ще не знав, та зараз мушу знати,
Бо вчився пізнавати найперші сльози втрати,
Ще з того часу іграшок мені дали багато,
Але ніхто не повернув скляного мавпеняти.
Коли в життя доросле пускав найперші кроки,
Чимчикував до школи на дзвоники й уроки,
Батьки одне на одного із відчаєм дивились,
І стало зрозуміло, що рідні розлучились.
Це був лише початок, це не останні втрати,
Бо сльози, як уламки скляного мавпеняти,
Навчився я страждати, навчило так життя,
Невже розбив в сім років я друге мавпеня?
Вдягнулася ялинка в розбиті знов прикраси,
Мені було з десяток, у сьомім був я класі,
І мамин несподіваний сумний такий дзвінок,
Приклав немов не слухавку, до голови курок.
Так холодно в зимовий час, жорстока ж бо зима,
Сказала мама: «Синку мій, вже дідуся нема»,
Що ж, прощавай, дідусю наш, тебе я не забув,
Пробач, що в день останній твій з тобою я не був.
Чи то зі стріх накапало, чи в мене потекла?
Бо січень дідуся забрав, мов мавпеня зі скла,
Зимою, через пару літ, печально, але факт,
У мого діда другого, Миколи, був інфаркт.
Розбилось серце дідове, неначе мавпеня,
Його в лікарню, я моливсь, просив одного я,
Щоб вижив мій дідусь і щоб на світі цьому жив,
І Бог почув молитву ту й бажання те здійснив.
Допоки жити буду я, не оминути втрат,
Життя ще розбиватиме тендітних мавпенят,
Хай наші кораблі життя пливуть собі і далі,
Нехай вітрило наших душ не тоне у печалі.