В розділі матеріялів: 111 Показано матеріялів: 61-80
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 »
Чи соромно мені бути справжньою? Може в чомусь далекою від святості... Але відкритою, з колючою прямою правдою... Я в любові і в ненависті з завзятістю...
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
Дата: 10.04.2022
Для чого ж народжені тут ми людьми? Коли відрікаємось ми від любові…
Ти нищив холодом, а я зійду вогнем...
Ти звинувачув... Я ж заслужу тепер!!!
І ваші доживатимуть назавжди батраками... Невільні в серці, в рабстві без душі...
І цінним є для мене кожен ранок... Сказати світу - я тебе люблю...
Будь поруч, Боже мій!!! Дай завжди іти за руку!!! Даруй душі моїй зцілення... Зціли крізь любов мою муку... Хай суд твій, Боже, розсудить крізь твою правду... Хай буде воля Твоя й безмежна любов твоя завжди...
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
Дата: 17.02.2022
Мені завжди є що сказати... Тільки, часто, чи треба?..
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
Дата: 03.02.2022
Найкраще, що можна відчути - це внутрішня тиша...
Не пустка, а як океану під сонцем обійми...
Чесність тепер, як розмінна монета,
Дріб'язок світу цього…
Чесні слова, яким серце відкрито,
Місця їм в світі нема…
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
Дата: 28.01.2022
У кожного із нас є власний світ...
свої гріхи, свої проступки, мрії...
Та тільки власний світ берись судить...
Не буде часу на чужі наділи...
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
Дата: 22.01.2022
Люди бувають просто не "твого розміру" і просто не твої!
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
Дата: 16.01.2022
Вдячність душі - це дарована ніжність...
Мені наснився незвичайний сон...
Де я дитиною лежу у травах...
Де бачу небо, сонця горизонт...
Прижмурює проміннячко ласкаве...
Сумувала птаха на зимовім гіллі...
Поглядом шукала цінне щось в сузір'ї...
Я не зронила жодної сльози,
коли ти відтинав бездушно крила…
Смиренно я чинила як хотів,
і мовчки із середини горіла...
Я намалюю осінь за вікном…
Живу…прекрасну…малюватим серцем…
Щоб кожен з різнобарвністю ідей…
Дививсь в віконце, як в своє люстерце…
Так хочеться блукати між хмарками…
З промінням коси заплести свої…
І бути трішки ближче з Небесами…
Крізь Небо завжди бачити цей світ…
Хіба ж я можу не думати? Хіба ж я можу не жадати, не горіти?...
Не осягнути нам вовчих страждань…
Вірності вовчої нам не пізнати…
Коли від туги Вона без вагань…
Душу готова за Нього віддати…