Нд, 15.06.2025, 17:08
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [664]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3431]
Вірші про друзів [714]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [342]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1314]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

***Людям більше не потрібні люди***

Людям більше не потрібні люди... Не потрібні їхні почуття... Не зручні емоції напруги... Ні душа, ні серце, ні рука... Нас лякають - роботи захоплять... Тільки роботи давно вже поміж нас... Механічно дні, роки проходять... Роботом стає вже кожен з нас... Світ міліє? Не моря не ріки, а міліє совість і добро... Теплота і людяність не зріє... Процвітає механізм і зло... Не потрібні рідним твої сльози, не потрібна втома чи твій біль... І живе в тобі не треба вже нікому... Лиш "підковами" щоб швидше цокотів... Віддаси свій час, життя і спокій... Жили бути сильними навчиш... І "тягнутимеш" поки не станеш кволим... Підтримки ж не жди коли впадеш... Віддаси себе всього до нитки... Подаруєш все, що має світ... Ті хто поруч, вже й до цього звикнуть... Як буденне візьмуть і підуть... Механізм - тепер найголовніший... Якщо любиш - дай мені айфон... Ти найкращий в мене наймиліший...- гаджет новий треба мені в тон... Ти надійний - значить ломборджині... Мудрий? Точно... Значить мерседес... А кохаєш значить треба губи... От тепер любитиму весь час.. І коли комусь даєш любові... Ти із нею просто "нищеброд"... Доброту твою, чи вірність, совість... Як непотріб в спам життя зіллють... Мимоволі просто завмираю, сумнів голову туди-сюди снує... Може це вони навколо люди? Бо людське - вже не живе стає. Може дійсно ти живеш не вірно? І як мамонт серед нових норм... Те, що найдорожче в світі, цінне... Як непотріб, десь за знаком STOP!

Додав: Ludmilka (26.04.2024) | Автор: © Людмила
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Курбай Людмила

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 549 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
0
1 Asedo1949 • 16:48, 10.05.2024 [Лінк на твір]
Дуже  гарно сказано. Ми  дійсно  живемо  в  час  панування  грошей,  де  все  можна  продати  і  купити,  але  ж  нещасні "людці" не  розуміють, що  совість - не купиш...
avatar
0
4 Ludmilka • 00:07, 11.05.2024 [Лінк на твір]
Дякую Вам!
avatar
0
2 leskiv • 18:35, 10.05.2024 [Лінк на твір]
Дуже мудро і щиро ви все описали. Таке зараз життя. Сумно.
avatar
0
5 Ludmilka • 00:08, 11.05.2024 [Лінк на твір]
Дякую!!!
avatar
0
3 Ludmilka • 00:07, 11.05.2024 [Лінк на твір]
Дякую за чудові коментарі!!!! flowers-1


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz