*** Та я малюю твій портрет - а значить в Бога я художник!***
Я думала, що я поет – прекрасне описати можу… Та я малюю твій портрет – а значить в Бога я художник… В очах малюю я життя і доброту наче в люстерці… Малюю силу у руках і світло вірячи всім серцем… І хоче вірити душа: що ти опора, мудрість, віра… Та тільки фарбу, неспіша, змива життя щоденна злива… Протягнеш руку… пустота… в підтримці чую лише Бога… Сильна, здавалося, спина…Розсіюється при тривогах… Чому ж малюю я тебе? В любові фарби нескінченні… З терпінням вірила б тобі…якби ж не ті життєві зливні…
Мені сподобався віршик от тільки не второпаю кого ж Ви малюєте; брата, подругу, кохану людину чи, може, ще когось... одним словом інкогніто. "неспіша" щось мені русизмом запахло.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
