Гуляючи між трав, я бачу роси... І в серці виникає море сліз, якими небо омиває землю... які з очей людських, мов ріки скрізь... В повітрі чисто, а бринить тривога, в людських очах, серцях горить лиш страх... У молитов шукають допомоги... Не мають спокою, здавалося б і в снах... Хтось і мене спинив на днях в дорозі... -" Ви посмішку згубили десь свою..." Вона загублена... між трав де роси... де небо плаче і мою сльозу...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0