Гуляючи між трав, я бачу роси... І в серці виникає море сліз, якими небо омиває землю... які з очей людських, мов ріки скрізь... В повітрі чисто, а бринить тривога, в людських очах, серцях горить лиш страх... У молитов шукають допомоги... Не мають спокою, здавалося б і в снах... Хтось і мене спинив на днях в дорозі... -" Ви посмішку згубили десь свою..." Вона загублена... між трав де роси... де небо плаче і мою сльозу...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0