Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
"ОХ, ВЖЕ І ВІДШМАГАЛА МАРИСЬКА СВОЮ ЗОСЬКУ МОКРИМ ШМАТТЯМ ТА ЩЕ Й ПРИГРОЗИЛА, ЩО НА ВИПУСКНИЙ ЇЙ ПОШИЄ НОВЕ ПЛАТТЯ О ТЕ КОМУНІСТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО! ЗОСЬКА, ЩОСЬ У ТОМУ ДУЖЕ ЗАСУМНІВАЛАСЯ!
І СМЕРТЬ СТОЯЛА ЗА ДУШЕЮ, СМЕРДЮЧИЙ САВАН СВІЙ ПЛЕЛА, І НАД ПРОКЛЯТОЮ ЗЕМЛЕЮ КІСТЛЯВІ РУКИ ПРОСТЯГЛА. ВСЕ БУЛО, ЯК В СТРАШНОМУ СНІ. ХТО СКАЖЕ, ЩО ДАЛЕКО ПЕКЛО? НІ, ПЕКЛО БУЛО НА ЗЕМЛІ!... ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ МОЄМУ ДОРОГОМУ СВЕКРОВІ І ВСЬОМУ ПОКОЛІННЮ, ЯКЕ ПЕРЕЖИЛО СТРАХІТТЯ ДВОХ НАЙСТРАШНІШИХ ВІЙН І ЗАЛИШИЛОСЯ ЛЮДЬМИ З ВЕЛИКОЇ БУКВИ!
-БАБУСЮ, А ЩО ТАКЕ "ТОРТУРИ"?- - НЕ ДАЙ ТОБІ, БОЖЕ, ЛАПОЧКО, УЗНАТИ, ЩО ТО ТАКЕ! - ДІВЧИНКА ЗРОЗУМІЛА, ЩО ТІ "ТОРТУРИ"- ЦЕ ЩОСЬ СТРАШНЕ І БОЛЮЧЕ.ЇЇ МАЛЕНЬКЕ СЕРДЕНЬКО СТИСНУЛОСЯ ВІД ЖАЛЮ, АЖ З ОЧЕНЯТ БРИЗНУЛИ СЛЬОЗИ...
ДОРОГИМ НАШИМ МАТЕРЯМ І БАБУСЯМ, ЩО ПЕРЕЖИЛИ ЖАХІТТЯ ВІЙНИ, ЩО НЕ ДО КОХАЛИ, НЕ ДО СПІВАЛИ СВОЇХ ПІСЕНЬ, ЩО В ТЯЖКОМУ ПОТІ ПІДНІМАЛИ НАШУ ЗЕМЛЮ З РУЇН, ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ!
Алла Грабинська народилася 30 серпня 1947 року. Працювала актрисою в Дрогобицькому театрі ім. Юрія Дрогобича. Закінчила в 1971 році Дніпропетровське театральне училище. Писати почала давно, але переважно мініатюри для дитячого театру. Для музично-драматичного театру пишу і перекладаю пісні.
ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ
(уривок)
Під Хотином мир уклали ляхи й татари… Понад степом жене вітер тяжкі чорні хмари. Січе з неба дрібний дощик, землю поливає, А у таборі козацькім Сагайдак конає. Лежить гетьман на соломі, аж зуби стискає. Запорожці кругом нього ляхів проклинають: - Іще були б місяць тому війну закінчили, Якби ляхи з Ходкевичем вчасно поспішили! Якби ляхи поспішили, в яру не ховались Може б горе проминуло й біди не сталось? А так ляхи бенкетують, себе вихваляють. За козацькими плечима, бач, горя не знають. Відкупились від козаків горілкою й медом, Самі собі загуляли гамірним бенкетом.
-2-
Поляки гучно бенкетують - На ласку здався їм Осман. Він вже з Мурзою не глузує І не ганьбить козацький стан. Схиливши голову додолу, Перед поляками стоїть… Владислав з шаблею наголо Благословля щасливу мить.
-3- Вихвалявся Осман Другий козаків побити І у польському обозі чарку прихилити: - Буду снідати в козаків, обідати в ляхів, Сигизмунду за образу розволочу Краків! - Король польський налякався за Річ Посполиту, Владислава посилає козаків просити. - Поїдь, сину, з Обілковським, проси Сагайдака Нехай їде до Варшави з нами побалака. Обіцяй їм уніатство, буцім, скасувати, Тільки б з нами до Хотина пішли воювати… Погодився Сагайдачний на о ту угоду Аби тільки Україна здобула свободу. -4-
В заграві вечора тріпоче Корогв мінливий оксамит. День повертає вже до ночі Під цокіт кованих копит. Змією стелиться дорога Між зеленіючих ланів, Земля парує, просить в Бога Весняних лагідних дощів. Тремтливий ліс у шовки вбраний, Сади скидають перший цвіт, Неначебто ховають рани Убогих хат і тяжких бід. Дорога куриться між доли, Поміж узгір'я і яри… Як присмерк опустивсь довкола, До Львова в'їхали посли.
-5-
Нема віри в Сагайдака вже до Посполита. Стогне воля України потом й кров'ю вкрита. Вже не раз король варшавський зраджував козацтво. Терпить кривду руська віра з того уніатства. Під Цецорою побиті полягли поляки; Не прийшли на допомогу шляхтичам козаки. Не прийшли, бо вже й не мали віри Посполиту. Це за зраду Сигизмунда шляхта кров'ю вмита! Схаменувся король польський, турків налякався, А за нього Обілковський Сагайдаку клявся: - Поїдь, прошу, до Варшави на о ту нараду, Погодяться на угоду король й шляхта радо! - Ще й монах єрусалимський «широко вмовляє»: « Та чи буде ще нагода, лише Бог то знає!» Погодився Сагайдачний на о ту умову, Аби тільки Україна піднялася знову! Не спить гетьман, думу дума, а вже зорить ранок. Наді Львовом, наче вмитий, постає світанок. Піднялися запорожці, ладяться в дорогу - Вже не довго й до Варшави… Помолились Богу. -6- ... -18-
