Ось правда родиться сумна

Все таки  хоче зайти  в гості

Стежками  віри  йде вона

А в нас поруйнувані  мости

Так, як колись, Україна

На доріг розстанях.

Співати

Весняні пісні

Правду доповнювати треба

Віри й надії ароматом

Я нашого раю  шукаю

Того, що родивсь на землі.

Вікно відкрите. За вікном

Танцюють правди сонцем гріті.

Як в чужині, так над Дніпром,

Чомусь чужі ще, наші діти.

Свічі вогник світлом грає.

Вже свячене на столі

Ароматом свят вдаряє.

Люди - не будьте сумні.

Стаєш  з колін.

Чекаєш змін,

А чуєш болі.

Мене нема на вашій ниві.

Хоч це болить, мене нема.

Чому мовчанкою  співаєш?

Де  заподілися слова?

Чому то люди не приймає

Тих  слів, яких родить життя?

Бідни тоти лемки

Што бояться свого

Не смотрят до заду

Лем деси на боки

Зустрічаю новий день

Він мене вітром вітає

Несе сім по сім пісень

Від улюбленого краю

Усім нам треба в світ бігти

І кожну ніч  вітати ранком

Ходить собі по Бескидах.

Бува, сяде над потоком

Душа бабці, душа діда

Своїм зором дивлюся.

Своїм зором читаю.

В мене розум. Я ним розумію.

яке то щастя

що правда  є

і хоче жити

як песик

як сорока

у весни роках

Йде світанок

До Оксани

Добридень сказати.

Вже на вітрі тихесенько

Світло правди вогнем грає

Вже Карпати

Лягли спати

Під сніжну перину

Яка вкрила

Своїм тілом

Нашу Лемківщину