Дітям народу

Вікно відкрите. За вікном

Танцюють правди сонцем гріті.

Як в чужині, так над Дніпром,

Чомусь чужі ще, наші діти.

Сонця боїться наш народ.

Він в зірках виправдання бачить.

До них вертає і пригод

В минулому шукає, й плаче.

Сльози спливають до Дніпра.

Дніпром у Київ й Чорне Море...

А час, притоптує життя

Й нове  -  чуже на ньому творить.

Вікно закрити? Що тоді?

Весна до хати не загляне.

В орли замінені зірки

Знов дихати почнуть поганим.

В нашої правди колоски

Вплітають пирію стеблину

І так то в нинішні часи

Засмічують нам Україну.

А Київ що? Київ мовчить.

Мовчання виправдує брата.

А мій народ в себе терпить,

Хоча  великий і багатий.

                    22.04.2009р.