Батьки правду залишили

Про радість і біль співали

І хоч шкіл не покінчили

Мудрість життя дарували

Говорили мені тато...

Тихий ранок нас молитвою вітає

Вітру подих обмальовує лиця

Dziękuję księdzu za widok wspaniały                   Дякую вам отче за ці краєвиди    

Народ, який надій не має

Хоч на могилах правд присів

Якщо  минулого не знає

В майбутньому буде терпів

Вписали  в пам’ять життя ціль.

І незабули що вписали.

Там була радість, любов, біль...

Хтось тобі книжку правди дав

Ти взяв у руки не читав

І на полицю їй поклав

І всім говориш що ти книжку правди маєш

Читаю вас

А час

Своє говорить

Він знає

І на основі свого знання

Творить

Незабаром  разом стануть

Батько, мати, син і дочка

Буде  обрус вишиваний

Буде вишита сорочка

Яке то щастя правду пити

Келихом віри і надії

Ворогів як братів любити

І  здійснювати батьків мрії. 

На смереках сніг присів,

Чистий, білий, як пилина.

Грудень  світу сповістив,

Що  іде   Божа  Дитина.

Народ спить

Сон триває

Зірка ночі миготить

Нікого це не болить

Край вмирає

Син терпить

З усіх сторін пливе історія

Ріками правд півправд брехні

Вона спішить по мимо горя

Де зупиняються вогні

Замовкли двері.

Вже й вітер ними ходити не хоче.

Наші  ангели зі страхом

Мовчки з хати відлітають.

А чорти  мелють язиком

Нашу правду, в нашім краю.

Бігти не там

Де треба вам

Скажіть по яке лихо

Подихом  слів

Звучить той спів

Попробуйте з ним грати

Грає свіча на вікні

Молю Тебе, Божий Сину,

Як син церкви і народу,

Перепрошую

За те, що не було слова,

Коли світ хотів почути.

За всі думки кольорові,

Яких не хочу забути.