|
|
В розділі матеріялів: 1099
Показано матеріялів: 901-920 |
Сторінки: « 1 2 ... 44 45 46 47 48 ... 54 55 » |
<span style="font-size: 12pt;"> Мене звати Горбатюк Олег Юріевич. Народився 01.09.1971 у місці Луцьку, де і живу до цього часу. Як і всі закінчив школу, поступив до вузу який і кинув на третьому курсі заради рок-ен-ролу.
Одружений, маю сина.
Пишу все життя. В основному вірші і короткі оповідання. Анархіст, дзен-буддист. Ну що ще? Побачите по творах.</span>
|
|
Випадок у селі.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
udzen
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
udzen
|
Дата: 01.09.2009
|
|
Пустивши в низ частинки снігу,
Як тіло покривають простирадлом,
Прийшли до нас три місяці відвертості,
І ми залишимо зелену клітку. Все чисто, чесно, зрозуміло серцю,
Контрасти кольорів, ніякого відтінку,
І я стою весь вражений оцим,
І я не вірю, що зима пройде.
| сторінка: Верлібр
| АВТОР ТВОРУ:
udzen
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
udzen
|
Дата: 30.08.2009
|
|
Викину тебе за борт свого серця
Та вип"ю кров зі скляного кельця.
|
|
Все чудово, як в казці для діток,
Очі сяяли щастям у нас....
|
|
Крупним планом рука. Наближається поволі до вуст і різко від них же
віддаляється, потягнувши за собою тонку смужку зажованої до
безколірності (з-не-забарвленості) гумки. Дурна дитяча звичка. Банальна
передбачуваність мультяшного акту всмоктування...)))
|
|
Вірш про що-небудь
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Ніхто
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Nemo
|
Дата: 15.06.2009
|
|
|
Мене звати Лавренчук Олександр Володимирович. В віршах - Ніхто. На сайті - Nemo. Народився 30.09.1980 року у місті Луцьку (столиця Волинської області). Все життя жив, живу і, сподіваюся, житиму - у Луцьку. Вдень - адвокат, а у ночі - Ніхто.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ніхто
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Nemo
|
Дата: 15.06.2009
|
|
|
крізь лабіринт жерстяної трахеї
пошерхлий голос ...
|
Ранковий іній,мов
ранкові полюції-
на межі непристойності
і природних потреб
схолонути - земля,
укрита солоними кристалами
од одвічного
навколоосевого гарцювання,
як маленький хлопчик,
затиснувши між ніг
коня удаваного/
стебло зрубане соняшника/,
як сізіфовий камінь
надприродно-сферичної
форми (сказати б,геоїд-
ної-всі ми однієї
раси), по похилій
смузі загуслого
молока, досягнувши мети
перестиглого персика,
знову котиться в зиму.
|
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Ніхто
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Nemo
|
Дата: 26.05.2009
|
|
Раз зозулька у селі почала кувати,
Всім тваринам для життя роки дарувати.
|
|
Коли заангажованість і байдужість світу переростає у лірику...
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
