де ті слова, де та розмова. де ті думки посталі з висоти небес? почувши вперше голос волі нестримно крокував до сповнених життя чудес... тих рим, заплетених у вирі часу, загублених між кроків і людей, спотворених життям, так, наче не вірив я у сповненість ідей... я не пророк і не поет... я відголосок часу. блукаю поміж стін, тіней споруд запліснявілих людського німого гласу... вітаю сонце і життя, співаю пісню шани небу, що породило каяття. я йду до свого серця, йду до себе, в майбуття...
Де світ? Де я? Здіймаючи у гору руки, Дивлюсь у небо, у світи. Думки не в силі зупинити, Спроквола рухаюсь туди, Де небо розгорнуло простір, Відкрило очі, і в душі, Здійняло бурю спогадів пророчих.
Я йду туди де брак журби І протиріччя сновидіння. Та нині біль скував відродження душі, І марно, марно намагаюсь Я натовп розтопити, Штовхаю перехожих, не зважаю, На гамір, крики, сміх... Я поспішаю. Біжу. Втікаю. Від себе і від свого краю. Та не покину душу... Знаю.
І далі так стовбичу посеред прокльонів, Руки в небо підіймаю, Ні, не світи нові шукаю, А себе в тому світі... колись таки знайду. Ніхто тоді не скаже, Що марно час вбиваю, І від всього втікаю.
Крок за кроком ступаю у прірву В темні хащі на ймення життя. Та їм назва одна - небуття. Там є лігво зміїних родів І зчорнілі, примарні відбитки Не людей... а рабів. Язики майже всі там роздвоєні У крові безвинних, Роз'ятрюють рани незгоєні.
Це не життя.
Але та мізерна приблуда в буття Не зіпсує картину Відчайдушного болю і страждання за правду. І мою. Незбагненну і вічну, Душу мою...
Шануймося, я Romko (Роман Зіньчук) - мешканець заболочених країв,народжений на батьківщині "Лісової пісні"(Волинь, м.Ковель), поезія моято не вираз власного Я, то крик душі і вилив усвідомленого баченого, то є світ в якому ми існуємо, подекуди гніткий, п'янкий і барвистий, різнийдля кожного, але прекрасний.... Читайте, та не зачитуйтесь, відписуйте та живіть!
Далі, читайте мої перші вірші, розміщені на цьому сайті: Чому я край свій так люблю... ЛІРНИК
Я з маленького містечка Любомль,Волинської області.Завжи дуже захоплювалась поезією,і не так давно сама почала писати.
Хоча розумію,що людині не по силах знати все, але все одно намагаюсь осягнути багато чого. Наприклад,вивчаю практичну психологію. Моя мрія - бути визнаною у цій сфері діяльності.
Від автора сайту. У натупній сторінці цієї публікації - 2 вірша Наталії: "Тяжко жити в цьому світі..." БОЖЕВІЛЬНА
Шануймося, я Romko (Роман Зіньчук) - мешканець заболочених країв,
