Крок за кроком ступаю у прірву В темні хащі на ймення життя. Та їм назва одна - небуття. Там є лігво зміїних родів І зчорнілі, примарні відбитки Не людей... а рабів. Язики майже всі там роздвоєні У крові безвинних, Роз'ятрюють рани незгоєні.
Це не життя.
Але та мізерна приблуда в буття Не зіпсує картину Відчайдушного болю і страждання за правду. І мою. Незбагненну і вічну, Душу мою...
Шануймося, я Romko (Роман Зіньчук) - мешканець заболочених країв,народжений на батьківщині "Лісової пісні"(Волинь, м.Ковель), поезія моято не вираз власного Я, то крик душі і вилив усвідомленого баченого, то є світ в якому ми існуємо, подекуди гніткий, п'янкий і барвистий, різнийдля кожного, але прекрасний.... Читайте, та не зачитуйтесь, відписуйте та живіть!
Далі, читайте мої перші вірші, розміщені на цьому сайті: Чому я край свій так люблю... ЛІРНИК
Я з маленького містечка Любомль,Волинської області.Завжи дуже захоплювалась поезією,і не так давно сама почала писати.
Хоча розумію,що людині не по силах знати все, але все одно намагаюсь осягнути багато чого. Наприклад,вивчаю практичну психологію. Моя мрія - бути визнаною у цій сфері діяльності.
Від автора сайту. У натупній сторінці цієї публікації - 2 вірша Наталії: "Тяжко жити в цьому світі..." БОЖЕВІЛЬНА
Ще змалечку я мріяла побувати у космосі, на якійсь
фантастичній планеті.
Одного разу я нарешті наважилась
і написала листа найголовнішому Космонавту. Через кілька тижнів мені прийшла відповідь,
там було написано: «Люба дівчинко, приїжджай до космодрому, полетиш з нами до планети
Вишень — є одне вільне місце».
Я мерщій зібралася, відпросилася у мами, сіла в автобус і поїхала
на космодром.
Шануймося, я Romko (Роман Зіньчук) - мешканець заболочених країв,
