Валерій ЦИМБАЛЮК - ковельчанин, народився 10 березня 1974 року.
Навчався в середній школі № 1 і профтехучилищі № 7, де здобув
спеціальність газоелектрозварника. Служив в армії, працював у
райвідділі зв'язку, позавідомчій охороні, будівельником.
Нині навчається у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
на історичному факультеті.
З анотації до першої книги поезій В Цимбалюка «Аристократичні почуття»:
Вірші та прозові мініатюри автора передають розмаїтий і складний
душевний стан сучасної молодої людини. Вони не є простими і легко
зрозумілими, у них багато експресії і ритмомелодики. За неочікуваними і
багатотлумачними, а інколи складними образами ховається то радісний, то
сумний, то войовничий світ його героя. Страждання, війна, кохання,
свобода, панування - це головні слова його книги, і без них її
неможливо навіть уявити.
Книга розрахована на вузьке коло читачів, насамперед на істориків, філологів, філософів, а також на всіх охочих.
ДО ОКСАНИ
І знову крик у безвість ночі,
Безодня подиху німа.
Ця темінь лізе перед очі,
Немов тебе ось тут нема. Твої і груди, і коліна, -
Усе змішалося в пітьмі.
Я день, ти ніч, і просто зміна.
І як зійтись тобі й мені?!
ОДИН ПРОТИ ТРЬОХ
В своєму серці тебе маю,
А іншу - в думці, третю знаю.
Тому, зустрівши їх усіх,
Втікати буду зі всіх ніг. ТУМАННІ ГАЛІОНИ
Туманні галони зникають вдалині,
Везуть багатством повні всі трюми до землі.
їх зве вперед надія, що їх зустрінуть всі
Знайомі і кохані, всі рідні та близькі.
Та день втрачає сили, і ніч іде за ним,
І чорні вже вітрила несуться биті ким?
Зникають сни і зорі, нема землі, портів,
Ніде на горизонті не видно і вогнів.
Заснули капітани, поснули стернові,
І вільні каравели пливуть кудись собі...
Я втратив дні і зорі, заплутав всі ходи,
Щоб бачити віднині всі долі та думки...
Мені потрібні карти незвіданих земель,
Щоб знову повернутись до рідних снів - осель.
| 
та
у Вас 
0
