Тут був концтабір - стало гетто,
І в'язні вийшли за паркан;
В тім, табір є, немовби вето,
Але в країні всій бедлам. І на руках не стерлись цифри,
І одяг з знаками живий,
Усі газети мовби шифри
І світ в екранах все кривий. І знову чистки і погроми,
Кашкет малиновий в крові.
І серед тищі чую громи,
Але Вкраїнаа у мені! І два Дніпра, і дві країни.
Та фронту лінія одна!
Навколо нас одні руїни,
З яких піднятись - це біда. Холодний Яр - моя напруга,
Моя гвинтівка, мій патрон!
О, Україно, - добра, люба,
Ти ще голубиш мене знов? Цей сон мій ти і мій спочинок,
І моя радість і туга,
Тебе збираю в свій ужинок
І ще кричу в собі " жива"! Я пам'ять крові, голос крові,
Моя гвинтівка, мій патрон!
І знов творю тебе у слові,
І день за днем втрачаю знов! Я - твій спочинок, ти ж - панянка!
Принцеса поміж дивних снів.
Немов ти рута гірко - п'янка,
Сказать про котру бракне слів. Ми ще зустрінемося в мирі,
І білі коні нас зведуть.
Трімф мій довго буде в силі,
І вороги усі падуть!.. Ми стратим їх, немов набоъ,
І цей салют хай буде наш!
Все краще пишеться на крові!..
А отже - бій чекає нас!..
| 
та
у Вас 
0
Це просто шедевр пане Валерiй, хотілосі щоб такими були усі 
