Валерій ЦИМБАЛЮК - ковельчанин, народився 10 березня 1974 року. Навчався в середній школі № 1 і профтехучилищі № 7, де здобув спеціальність газоелектрозварника. Служив в армії, працював у райвідділі зв'язку, позавідомчій охороні, будівельником. Нині навчається у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на історичному факультеті.
З анотації до першої книги поезій В. Цимбалюка «Аристократичні почуття»: Вірші та прозові мініатюри автора передають розмаїтий і складний душевний стан сучасної молодої людини. Вони не є простими і легко зрозумілими, у них багато експресії і ритмомелодики. За неочікуваними і багатотлумачними, а інколи складними образами ховається то радісний, то сумний, то войовничий світ його героя. Страждання, війна, кохання, свобода, панування - це головні слова його книги, і без них її неможливо навіть уявити. Книга розрахована на вузьке коло читачів, насамперед на істориків, філологів, філософів, а також на всіх охочих.
Якось, йдучи вранці на роботу, глянув на небо, а там хмара у вигляді голуба, голубки з розпущеними крилами, а до кожного з крила зєдналася слідуюча хмаринка. І так до кінця, ніби крила обгорнули Землю. Мене настільки вразило це видовище, що я відразу написав вірш "Крила"
- Пір’ям-пір’ям-пір’я-рям..... – наспівувала собі під ніс Танюшковичка. Вона, напевно, вже двадцять п’ятий раз виміряла межі подушки і все ніяк не могла вгамуватися... - Та що з тобою? – не втримався Владюшковик. - Та от думаю... - Про що, якщо не секрет? - Таня навчання запустила... оцінки погані... обманювати почала...
Коли за віконцем згасне останній ліхтар у наших подушках почнеться своє життя. Чому ти дивуєшся? Хіба я тобі ніколи не розповідала про те що подушки це хатинки для маленьких подушковиків? Це ж вони нам вночі розповідають на вушко казочки. Так, так, так! Саме вони збірка усіх наших снів, наші снознайки.
