Крупним планом рука. Наближається поволі до вуст і різко від них же
віддаляється, потягнувши за собою тонку смужку зажованої до
безколірності (з-не-забарвленості) гумки. Дурна дитяча звичка. Банальна
передбачуваність мультяшного акту всмоктування...)))
Мене звати Лавренчук Олександр Володимирович. В віршах - Ніхто. На сайті - Nemo. Народився 30.09.1980 року у місті Луцьку (столиця Волинської області). Все життя жив, живу і, сподіваюся, житиму - у Луцьку. Вдень - адвокат, а у ночі - Ніхто.
Ранковий іній,мов
ранкові полюції-
на межі непристойності
і природних потреб
схолонути - земля,
укрита солоними кристалами
од одвічного
навколоосевого гарцювання,
як маленький хлопчик,
затиснувши між ніг
коня удаваного/
стебло зрубане соняшника/,
як сізіфовий камінь
надприродно-сферичної
форми (сказати б,геоїд-
ної-всі ми однієї
раси), по похилій
смузі загуслого
молока, досягнувши мети
перестиглого персика,
знову котиться в зиму.
Казка посіла (разом із авторкою! ;-) ) почесне III місце обласного заочного конкурсу юних літераторів Волині та увійшла до збірки"СОНЯЧНІ ПАРОСТКИ": Твори юних літераторів Волині. - Луцьк: Надстир'я, 2008.
сторінка: Вірш-казка
| АВТОР ТВОРУ:
Жанна Малиновська
В минулому році я отримав кілька цікавих
листів від користувача сайту, поета, Валерія Цимбалюка. Перші листи
містили запитання щодо розміщення його творчості на сайті, але останній
перевершив усі раніше отримані.
Тож для того, щоби зняти усі питання, я вирішив написати
відкритого листа пану Валерію. Можливо моя відповідь допоможе нашим
користувачам, які спочатку за власним бажанням розміщують твори, а
потім з невідомих, а іноді і відомих причин (але це не є виправданням грубощів і хамського відношення до будь-кого з відвідувачів сайту) починають вести себе непристойно.
Ось, 29 листопада було отримано першого листа з таким проханням:
