В розділі матеріялів: 21 Показано матеріялів: 1-20
Сторінки: 1 2 »
За вікнами осінь малює картини: Блакитного неба взяла акварель, А потім всіх барв, розмішала палітру, Пронизує струмом ліричну пастель.
Вже не болить,лишилися лиш спогади,
і темна ніч...холодна темна ніч.
Слова,неначе ядом всі наповнені,
не викликали більше протиріч.
Задзвеніло кришталем,
відлунням обізвалось.
З неба падала дощем
- з ним вона прощалась.
Загубилась серед гір,
пав туман в долину.
Не лишилося слідів
- все дощами змило.
Позапростором блукав,
серед гір високих.
Лише вітер завивав,
гнав річні потоки.
Він шукав її і звав:
"Озовись,кохана!"
Та відлуння одізвалось
в мороці туману.
2014р липень
Сонце висушило її сльози,
вона йшла,куди й сама не знала.
Може від розбитого кохання,
чи сама від себе утікала.
Коли життя на волосині,
тоді цінуєш кожну мить.
Ти помічаеш геть усе:
як віє вітер,дощ шумить.
Ти захочеш почути мій голос, я так поруч і так далеко. Протяну долоньки до сонця, в"є гніздечко собі лелека.
"Сильна жінка"- не плаче, вона вміло приховує біль. Одягши маску "орла","горобця" не побачиш ти в ній.
Не можу спокійно дивитись на те і ледве стримую сльози. Палає країна в пекельнім вогні, дітей наших в трунах віносять.
Ніч опустилася тихо на плечі, свічка горить мерехтливо в пітьмі. Бідний метелик,збиваючи крила, б"ється об скло у моєму вікні.
Замріяно вдивлявся в далечінь в чужих обіймах шукаючи розради. Життя таке - химерами сплетінь, все підкидало ребуси й шаради.
"Обійми":сказала вона тихо, не ховала більше свої очі. Це війна - занозою у серці, відпускать його вона не хоче.
Чи бачив ти,як випадають роси? Босоніж би пробігтись по траві. Верба схилилась,розпустила коси, легесенько торкаючись води.
Розхристана осінь,
скуйовжена вітром.
Сумними дощами
прийшла непомітно.
Мов пес зірвався з ланцюга,
з жадобою,до очманіння пив свободу.
Я наче лялька у твоїх руках була,
а ти моїм майстерним кукловодом.