|
|
В розділі матеріялів: 21
Показано матеріялів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 » |
|
За вікнами осінь малює картини: Блакитного неба взяла акварель, А потім всіх барв, розмішала палітру, Пронизує струмом ліричну пастель.
|
|
Вже не болить,лишилися лиш спогади,
і темна ніч...холодна темна ніч.
Слова,неначе ядом всі наповнені,
не викликали більше протиріч.
|
|
Задзвеніло кришталем,
відлунням обізвалось.
З неба падала дощем
- з ним вона прощалась.
Загубилась серед гір,
пав туман в долину.
Не лишилося слідів
- все дощами змило.
Позапростором блукав,
серед гір високих.
Лише вітер завивав,
гнав річні потоки.
Він шукав її і звав:
"Озовись,кохана!"
Та відлуння одізвалось
в мороці туману.
2014р липень
|
|
Сонце висушило її сльози,
вона йшла,куди й сама не знала.
Може від розбитого кохання,
чи сама від себе утікала.
|
|
Коли життя на волосині,
тоді цінуєш кожну мить.
Ти помічаеш геть усе:
як віє вітер,дощ шумить.
|
|
Ти захочеш почути мій голос,
я так поруч і так далеко.
Протяну долоньки до сонця,
в"є гніздечко собі лелека.
|
|
"Сильна жінка"- не плаче,
вона вміло приховує біль.
Одягши маску "орла","горобця"
не побачиш ти в ній.
|
|
Не можу спокійно дивитись на те
і ледве стримую сльози.
Палає країна в пекельнім вогні,
дітей наших в трунах віносять.
|
|
Ніч опустилася тихо на плечі,
свічка горить мерехтливо в пітьмі.
Бідний метелик,збиваючи крила,
б"ється об скло у моєму вікні.
|
|
Замріяно вдивлявся в далечінь
в чужих обіймах шукаючи розради.
Життя таке - химерами сплетінь,
все підкидало ребуси й шаради.
|
|
"Обійми":сказала вона тихо,
не ховала більше свої очі.
Це війна - занозою у серці,
відпускать його вона не хоче.
|
|
Чи бачив ти,як випадають роси?
Босоніж би пробігтись по траві.
Верба схилилась,розпустила коси,
легесенько торкаючись води.
|
|
Розхристана осінь,
скуйовжена вітром.
Сумними дощами
прийшла непомітно.
|
|
Мов пес зірвався з ланцюга,
з жадобою,до очманіння пив свободу.
Я наче лялька у твоїх руках була,
а ти моїм майстерним кукловодом.
|
|
|
