Вертеп
Мов пес зірвався з ланцюга,
з жадобою,до очманіння пив свободу.
Я наче лялька у твоїх руках була,
а ти моїм майстерним кукловодом.
Блюзнірством оповитий той вертеп,
та під софітом того пантеону.
Маріонетка нитки обірвав...втекла,
мов одаліска із твого полону.
Замизгане багнюкою життя,
у світлі почуття вливав отруту.
Та тільки запізніле каяття,
лещатами здавила серце скрута.
2014р.вересень
Додав: luysik67 (10.11.2014)
| Автор: © Людмила
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА